Християни і військова мобілізація: правові аспекти

Згідно з Указом виконуючого обов’язки Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014 оголошено провести часткову мобілізацію у всіх адміністративно-територіальних одиницях України, окрім Автономної Республіки Крим. Хоч Указ і має на меті мобілізувати, у першу чергу, спеціалістів, добровольців, необхідно розуміти законодавчі підстави своїх прав та обов’язків.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змінами станом на 21.03.2014 року встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов’язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов’язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 23 цього Закону до визначеного переліку осіб, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, належать такі військовозобов’язані: 

–          заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;-          визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово  непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);-          чоловіки, на утриманні яких перебувають п’ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їхньої згоди тільки за місцем проживання);-          жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їхньої згоди і тільки за місцем проживання);-          зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; –          народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; –          інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.            У цьому законі не передбачені особливості для віруючих громадян, які за релігійними переконаннями не можуть проходити військової служби.             Особливості щодо проходження віруючими військової служби та військового обов’язку громадян України регулюються Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу»            Згідно зі статтею 24 цього Закону громадяни, які пройшли альтернативну службу, на військові збори не призиваються.            У разі необхідності зазначені громадяни та громадяни, які за релігійними переконаннями звільнені місцевою державною адміністрацією від призову на військові збори, можуть бути направлені для ліквідації наслідків аварії, катастрофи чи стихійного лиха не більше ніж три рази (щоразу на строк до шести календарних місяців) у межах віку, встановленого для проходження військової служби в запасі. Питання трудових відносин за основним місцем роботи у таких випадках регулюються законодавством про військовий обов’язок і військову службу.

Також статтею 9 цього Закону урегульоване питання щодо призову на військові збори громадян, які після проходження строкової військової служби набули релігійних переконань і належать до діючих, згідно із законодавством України, релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, вони не пізніше 7 календарних днів від дня одержання повістки військового комісаріату про призов на військові збори подають особисто до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації заяву про звільнення від призову на ці збори.

Заява про звільнення від призову на військові збори розглядається протягом 14 календарних днів після її надходження в присутності громадянина (стаття 11).

Рішення про звільнення громадянина від призову на військові збори приймається місцевою державною адміністрацією у разі встановлення істинності релігійних переконань і видається заявникові (стаття 12).

На практиці заяви про звільнення від призову на військові збори розглядаються індивідуально стосовно кожного заявника, тому варто підготувати супровідний лист від місцевої церкви на підтримку прохання заявника.

Згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» статтею 30  від проходження зборів звільняються (крім резервістів) студенти, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, священнослужителі, які займають посаду в одній із релігійних організацій, що діє за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку. Більш детальний перелік осіб, що звільняються від проходження зборів зазначений у статті 30 цього закону.

Пам’ятайте, що за невиконання обов’язків щодо мобілізаційної підготовки, мобілізації чи зборів може настати кримінальна або адміністративна відповідальність.

Ми не закликаємо християн ухилятися від виконання обов’язку захисту країни. При отриманні повістки з молитвою приймайте рішення, брати учать у військовій мобілізації або військових зборах чи застосувати альтернативні положення законодавства. Це особисте рішення віруючої людини перед Богом.