Відійшов у вічність служитель з Луганщини Анатолій Бережний
У суботу, 10 жовтня 2020 року, відійшов у вічність багаторічний ревний служитель на Луганщині Анатолій Арсентійович Бережний.
У минулому – пастор і старший пресвітер по Луганській області. Всеукраїнський Союз Церков євангельських християн-баптистів висловлює щирі співчуття рідним, друзям та помісній церкві у м. Луганську.
Анатолій Арсентійович народився 5 лютого 1938 року у Казахстані, в сім’ї віруючих. За розповідями служителя, тато в нього був проповідником, а мама мала дуже красивий голос і співала у місцевій церкві. Покаявся і прийняв хрещення Анатолій у 17-річному віці, після чого став активним проповідником та керівником молоді.
У 1960 році приїхав до України, у м. Сєверодонецьк, та долучився до активного служіння у церкві м. Гірське, згодом у м. Лисичанськ. У липні 1964-го побралися з Юлею Михайлівною. Сім’я мала четверо дітей: Тетяну, Генадія, Світлану та Сергія.
У 1967 році Анатолій Бережний був обраний на дияконське служіння у церкві м. Лисичанськ, а в 1973 році, коли йому було 35 р., – рукопокладений на пасторське служіння.
Із 1995 по 2008 рік звершував служіння старшого пресвітера по Луганській області. У серпні 1995-го в Анатолія Арсентійовича померла дружина і упродовж останніх двадцяти років служителя супроводжувала друга дружина – Віра Іванівна.
Анатолій Бережний брав активну участь у будівництві домів молитви у Сєверодонецьку, Лисичанську, Первомайську та Луганську.
Церкви на Луганщині згадують брата як доступного і зрозумілого проповідника з широким батьківським серцем, як мудрого наставника і вірного друга. Двері його дому завжди були відкриті для гостей.
Часто на запитання друзів, про що жалкує Анатолій Арсентійович, він відповідав з гумором: «Я хотів бути вічно молодим, але постарів. Добре, що попереду – вічність, де ми будемо завжди молодими».
Помісна церква у Луганську гарно пам’ятає, як Анатолій Бережний із дружиною Вірою часто співали разом натхненні псалми, улюбленою піснею в них була «Край чудесний нас ждет там на небе, где окончится труд и печаль! От скорбей я стремлюсь к той Отчизне, где есть вечная радость и мир».
Потішаймо один одного цією надією і зміцняймося в обітниці «Блаженні мертві, які вмирають у Господі – вони відпочинуть від трудів своїх…» (Об. 14:13).
Пресслужба ВСЦ ЄХБ