Одеса, Харків та Херсон: молитовні прохання
Ситуація в Україні залишається складною. Війна триває на усіх фронтах – у повітрі, морі, на суші, в інформаційному просторі, у серцях людей.
Серед цих викликів Христова Церква залишається тією, хто вказує на нетлінну надію, потішає і всіляко допомагає. Особливо гостро це відчувають громади у прифронтових та прикордонних територіях. Там, попри велику нестачу служителів, церкви продовжують звіщати Слово серед великої кількості місцевих, які почали шукати Бога під час повномасштабної війни.
Ми поцікавилися, які виклики мають церкви кількох прифронтових/прикордонних територій і про що просять нас з вами молитися.
ОДЕСА
Обстріли прибережних територій тривають щоденно. Живописні території, які раніше використовували для таборів, масових заходів та євангелізацій, тепер є вкрай небезпечними. Через те, що ворог застосовує балістичні ракети, сповіщення про повітряну тривогу спрацьовують уже після вибухів.
На тлі цього церкви продовжують зростати. Багато людей приходять до Бога. У громадах розвивають служіння сімʼям військових та загиблих воїнів, внутрішньо переміщеним особам.
Прохання молитися про:
- Забезпечення України – зокрема Одеської області – системою протиповітряної оборони для захисту від надшвидкої зброї;
- Захист прибережних територій, особливо Чорноморська, Южного, Білгород-Дністровського;
- Захист приморського району Одеси, де розташована семінарія і декілька великих церков нашого Братства;
- Потішення для родини брата Віталія Тараненка з Чорноморська. Він загинув від уламкового поранення минулого тижня. Нехай Бог зміцнить дружину та трьох дітей;
- Боже ведення та захист у реалізації планів на літо. Церкви готуються до таборів для дітей, молоді, сімей загиблих. Безпекова ситуація – це найбільший виклик;
- Члени церкви та активні служителі продовжують виїжджати за кордон. Нехай Господь дасть сили тим, хто залишився і тепер має дуже велике навантаження, а також примножить працівників.
ХЕРСОН
Відколи правий берег на Херсонщині звільнили, ця територія постійно під ворожим вогнем. Через скасування допомоги внутрішньо переміщеним особам та вичерпання власних заощаджень, люди повертаються у власні міста і села. Церкви продовжують вести активне життя: допомагають із гуманітарним забезпеченням, латають вікна у будинках, які постраждали від обстрілів. Старший пресвітер області Павло Смоляков розповідає, що помісні церкви відвідує втричі більше нецерковних людей, ніж церковних.
Прохання молитися про:
- Припинення обстрілів, звільнення земель від окупації;
- Налагодження економіки. Ті, хто повернулися з евакуації, не можуть знайти роботу, працюють лише магазини;
- Захист для тих, хто служить місцевому населенню: відвідує, везе гуманітарну допомогу та допомагає у відновленні житла;
- Служителів у церквах. У деяких громадах на недільні богослужіння проповідників доєднують онлайн;
- Зрощення братів для праці. Вони регулярно зустрічаються, проходять навчання, зрощують одні одних.
ХАРКІВ
ЗМІ називають Харків незламним. Постійні обстріли, руйнування інфраструктури та загроза повторного наступу не зупиняє людей у їхній праці. Люди адаптуються до умов відключень електроенергії, проблем із транспортом, вибухів. Старший пресвітер Дмитро Гончаров розповідає, що церква, з Божої милості, продовжує жити і діяти у суспільстві. За час повномасштабної війни в області утворили кілька нових церков, віруючі у прифронтових містах і селах продовжують збиратися і служити місцевим, люди прагнуть до Бога. Пастор називає ці дні “часом великої євангелізації”.
Прохання молитися про:
- Захист, щоби Бог зберіг від повторного наступу на Харківщину;
- Церкву у Вовчанську. Дім молитви зруйновано, обстріли не припиняються, немає можливості збиратися групами людей;
- Помісну церкву у Купʼянську-Вузловому. Хоча ситуація вкрай напружена, збирається до 50 людей, більшість із них – донедавна нецерковні люди;
- Новостворені церкви у Харкові, Дергачах, Ізюмі;
- Налагодження енергетичної інфраструктури;
- Потенційних лідерів, щоби Бог побуджував братів брати відповідальність за служіння.
“Якщо раніше люди йшли по гуманітарну допомогу, то зараз визначилися ті, хто щиро шукає Бога. У людей прокинулося бажання чути про Господа. У цих обставинах розумієш, що від тебе нічого не залежить, а від Бога”.