Не євангельське вчення організації «Блага вістка»

Слід поставитися до такого запрошення вкрай обережно, оскільки віровчення вищевказаної організації відхиляється від євангельського вчення і має згубну дію. Існують різні варіанти назва цієї організації: «Міжнародна молодіжна спілка», «Євангельські християни»; Місія / Служіння «Блага вістка» (Good News Mission, Gu-Won-Pa), Центр об’єднання християнських євангельських церков України «Блага вістка».

Послідовники цього вчення глибоко переконані в тому, що вони повинні інших віруючих навчити істинної повноти відкриття. Відрізняються вкрай наполегливою, активною (дещо агресивною) місіонерською працею на вулицях міст різних країн світу. Та головне – прагнуть увійти в існуючі церкви через найрізноманітніші способи, зокрема, церкви ЄХБ України. Мотиви, які озвучуються: для спільного служіння, для служіння через проповідь, через проведення таборів, вивчення корейської культури, вивчення англійської мови, через оренду приміщень під конференції тощо.

Зверніть увагу, книга цієї організації «Тайна прощения грехов и рождения свыше» є не в одній християнській бібліотеці.

У вченні місії «Добра вістка» з першого погляду єресь не спостерігається. Послідовники цього вчення вірять у Трійцю, спасіння завдяки благодаті через віру в Ісуса Христа і т.д. Проте, глибший аналіз вчення «Доброї вістки» про спасіння виявляє його однобокість.

Ок Су Пак, який одноосібно очолює цю організацію, навчає:

Наш гріх був назавжди засуджений на Голгофі (Євр. 10:14; Рим. 3:24; 1 Пет. 2:24; Ів. 19:30; Рим 6:7 і т.д.). А оскільки гріх вже був засуджений на Голгофі, ми стаємо оправданими, праведними і цілісними в Божих очах, ми стаємо дітьми Божими в момент нашого приходу до Бога у вірі і у покаянні (Рим. 5:1; Єф. 1:3-5; Кол. 2:10). Ми нічого не можемо зробити, щоб покращити цей стан. Ніщо не може позбавити нас цього чудового положення (Ів. 10:28; Рим. 8:39).

Та поруч із цим Ок Су Пак не навчає, що у віруючого продовжується боротьба з гріхом, оскільки ми все ще маємо гріховну природу (Рим. 7:19; 1 Ів. 1:8-9; Гал. 6:1 і т.д.). Також ми є відповідальним за те, щоб вмертвляти нашу гріховну природу і зміцняти нашу нову природу для того, щоб перемагати нашу плоть (Рим. 13:14; Матв. 26:41). Навіть найменший гріх затьмарює наші стосунки з Богом, обмежує нашу придатність до служіння і т.д. аж до часу, коли такий гріх буде визнаний (1 Пет. 1:7: 1 Ів. 2:1; 1 Кор. 11:27-30; Матв. 5:23-24).

Така однобокість вчення «Доброї вістки» веде до таких висновків щодо практичного життя християнина:

– Християнин ніколи не повинен визнавати власні гріхи, адже вони всі були прощені на хресті. Християнин лише повинен визнавати, що він має гріховну природу, успадковану від Адама.

– Оскільки християнин вже не грішить, то навіть якщо він вб’є когось, то це не буде вважатися гріхом, а лише злочином.

– Оскільки істинний християнин не має гріховної природи і, відповідно, не грішить, то вся риторика про освячення, панування над власною гріховною природою, духовне зростання та ін. не мають жодного сенсу.

Для прикладу, одна із членів Центральної церкви м. Львова мала таку розмову з місіонером «Благої вістки»:

–    Я хочу вам розказати про Христа!
–    Я вже вірую в Христа.
–    Добре. А ви ще деколи грішите?
–    Так, буває.
–    Значить, ви ще насправді не покаялись, не народились згори. Віруюча людина не грішить. От, я вам розкажу як покаятись так, щоб не грішити…

Один із київських служителів зі своїх спостережень розповідає, що зазвичай, коли християнин попадає під вплив цього вчення, на якийсь час його охоплює ейфорія, адже він «вже не грішить». Проте, менш як за рік ця ейфорія закінчується глибоким розчаруванням у більшості випадків. Такі люди часто взагалі відходять від Бога.

Тому закликаємо служителів пильнувати себе і членів помісних церков, аби не ухилитися від віри.

Пастор Ярослав Назаркевич, Апологетичний центр ВСЦ ЄХБ