«Мій пріоритет – бути слухняним Божому покликанню» − Дерек Максвел

Дерек Максвел має дев’ятирічний досвід генерального директора Слов’янського євангельського товариства (СЄТ) Великої Британії. Уже кілька років поспіль приїжджає до України з метою співпраці з українським братством ЄХБ. Уже двічі відвідав жителів тих населених пунктів, що межують із самопроголошеними «ЛНР» та «ДНР». Тут він знайомиться з потребами людей, які опинилися в складних обставинах через війну на сході. Відтак після візиту Дерек повіз до Великобританії власні репортажі і свідчення, розповіді з перших вуст, аби тамтешні церкви могли пам’ятати і розділяти чужий біль і потреби, молитовно і матеріально реагувати на складнощі у служінні християн інших країн. Ми поставили Дереку кілька запитань, що стосуються діяльності СЄТ і не лише.

Яке найбільш облюбоване Вами заняття у служінні?

Мені дуже подобається відвідувати церкви Північної Ірландії, і взагалі всієї Великої Британії, щоб розповідати про те, що Бог робить в інших країнах. Особливо в країнах Азії. Для наших церков це велике духовне підбадьорення, коли вони чують, що з’являються нові церкви у нових місцевостях. Також я люблю відвідувати церкви у різних країнах, аби ділитися Словом з віруючими, планувати наше спільне подальше служіння, розглядаючи ті можливості, де ми можемо допомогти.

Які країни охоплює робота Слов’янського товариства Великобританії?

Їх досить багато: Польща, Словаччина, Угорщина, Сербія, Македонія, Болгарія, Румунія, Україна, Молдова, країни Центральної Азії, зокрема Казахстан. Зараз робимо нові спроби на зустріч співпраці з іншими офісами СЄТ, розвиваючи служіння на Далекому Сході в Росії. Проте це для нас поки що надто нова сфера. Здебільшого ми опікуємося Молдовою і Румунією. Також наразі наша взаємодія з Україною зростає. Ми дуже раді служити Богові спільно із Союзом баптистів України.

Ви проживаєте у Північній Ірландії. Що найбільше зараз турбує ваш народ?

На мою думку, найбільшим питанням на сьогоднішній день є Брекзіт (процес виходу з Європейського Союзу). І люди дуже реагують на те, що відбувається. Це має велике значення для Північної Ірландії, адже вона має кордон з Ірландією, яка є членом ЄС. А Північна Ірландія разом з рештою Англії виходить із Євросоюзу. У результаті з’являється 450 км кордону з ЄС, який не охороняється поки що, не має митних перевірок і є абсолютно відкритим. Решта Британії буде відділена від Європейського Союзу водою. Коли ти з Північної Ірландії їдеш на машині в Ірландію, то взагалі не бачиш, де перетнув кордон, тому що на сьогодні всі частини Великобританії є членами ЄС, проте зміни мають скоро прийти. Та це ще лишається величезним питанням, і сьогодні саме про це йдуть серйозні дебати між британським урядом і урядом ЄС. Технічно начебто і Великобританія і ЄС хочуть, щоб кордон не створював жодних перешкод, однак як можна мати кордон без перешкод, коли матимемо дві різні юрисдикції? Ось саме ця тема зачіпає більшість жителів Північної Ірландії.

Чимось відрізняється народ Ірландії від народу Північної Ірландії? Можливо за етнічними ознаками?

Етнічна різниця не суттєва. Проте є відмінності у конфесійній приналежності. В Ірландії 96 відсотків населення є римо-католиками. У Північній Ірландії лише 44 відсотки від усіх мешканців є римо-католиками, а 56 відсотків є протестантами.

Вплив євангелістів значно сильніший саме в Північній Ірландії, однак і в Ірландії досить потужно представлена програма з утворенням нових церков. Тому що римо-католицька церква в Ірландії сильно втратила свій авторитет. Наприклад, провели в республіці Ірландія референдум щодо абортів і 67 відсотків віддали свій голос за аборти. Ще п’ятнадцять років тому навіть у думках це було неприйнятним. Адже римо-католицька церква була і залишається проти абортів. Проте люди, які називають себе римо-католиками, проголосували проти того, що вчить їхня церква. Іншими словами, багато людей втратили віру в римо-католицьку церкву. А, отже, вони відкриті до Звістки Євангелія.

Нещодавно ви здійснили візит до Росії. Яку найбільшу духовну потребу ви там спостерігали?

Це був мій перший візит до Росії, тому я тільки вивчаю ситуацію і намагаюся зрозуміти, що це за країна і які в неї духовні потреби. Я був на Далекому Сході. Тут духовні потреби просто величезні! Географічно це місце має розміри США. Населення 6,3 млн населення, а кількість віруючих – максимум 3 тис. осіб. Люди розкидані по величезній території Далекого Сходу. Для порівняння: один з дев’яти регіонів Росії має 1 млн населення, а рівняється до розмірів Індії, в якій проживає 200 млн!

П’ять Словянсько-євангельських товариств – Канади, США, Австралії, Нової Зеландії та Великої Британії об’єдналися в нову ініціативу «Рятуй Росію зараз». Ми реалізовуємо це служіння у співпраці з авіалініями Аляски «Королівський повітряний корпус» (Kingdom Air Corps). Їхня місія присвячена донесенню Євангелія людям, що живуть у найвіддаленіших районах світу. Зокрема і на Далекому Сході. Ми забезпечуємо фінансово це служіння і готуємо місіонерських пілотів та авіаційну механіку, випрацьовуємо навички, необхідні їм для служіння у місцях, що зазвичай недоступні для автомобільного транспорту.

На сьогодні маємо в розпорядженні три такі літаки, однак ми йдемо до мрії, щоб їх було дванадцять.

Що б ви хотіли реалізувати у подальшому житті?

Мій пріоритет − бути слухняним Богу і Його покликанню у моєму житті. Хочу більше допомогти церквам тих країнам, де представлене товариство, яке сьогодні очолюю. Я постійно прагну досягати того, щоб обсяги нашої духовної та матеріальної підтримки зростали, щоб служіння розвивалося, щоб Ім’я Боже було прославленим у тих країнах, де ми служимо, щоб насаджувалися нові церкви і Євангеліє в силі Духа Святого розширювалося.

Спілкувалася Людмила Жакун