Коли залишає Бог
«І пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!» (Числ. 14:34)
Чи буває так, що Бог залишає або кидає людину і відступає від неї? Так. І саме ось це місце Слова Божого, як і ще деякі інші, підтверджує цю не дуже приємну для нас, людей, істину. Бог іноді залишав або покидав як окремих людей, так і народ загалом. Якщо так траплялося, то чому Бог так діяв і на скільки часу Він залишав людей?
Причини, які змусили Бога залишити людей
Люди випробовували Бога
«Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз, та не слухали голосу Мого… і всі, хто зневажає Мене, не побачать його!» (Числ. 14:22-23). «…І пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!» (Числ. 14:34).
Ізраїльський народ – люди, які відчули на собі особливу прихильність Бога, які були визволені з рабства, – чує страшні слова: «Я покидаю вас!» Бог довготерпеливий, але не завжди, є межа терпіння і в Бога. Бог каже, що Його випробовували десять разів!
З історії Святого Письма ми бачимо, що Бог не покинув назавжди Ізраїль, але певна категорія людей була залишена для вимирання в пустелі. Їм було присуджене сорокарічне блукання пустелею, допоки не поляжуть кості усіх, хто випробовував Бога.
Ідолопоклоніння
«І сказав Господь до Мойсея: «Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю, куди він увіходить, щоб бути в середині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним. І того дня запалиться Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю лице Своє від них, а Він буде знищений, і знайдуть його численні нещастя та утиски…» (Повт. 31:16-17).
У цьому випадку те, що Бог залишив, означало не відкинення народу взагалі, а гнів, утиск і численні нещастя.
Покинутий Господній Закон
«А пророк Шемая прийшов до Рехав’ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: «Так сказав Господь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку!» (2 Хр. 12:5).
Син Соломона, Рехав’ам, не почав поклонятися ідолам, однак Закон Господній залишив. Реакція Бога була незабарною: «Я залишаю вас, ідіть у полон!» Господь Сам показує урок: «…Пізнають тоді службу Мені та службу царствам земним!» (2 Хр. 12:8).
Рабство, приниження, пограбування – ось що стало наслідком того, коли залишає Бог.
На скільки часу залишав Бог?
Залишення до часу
«Тому Він видасть (залишить) їх до часу…» (Мих. 5:2). «Бо поки пізнає та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її» (Іс. 7:16).
Іноді Бог застерігав, що залишить назавжди
«…Якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди» (1 Хр. 28:9).
Хоча такі випадки траплялися нечасто, ймовірність бути залишеним назавжди була. «Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Мт. 23:38).
Є історичні відомості, що після розп’яття Ісуса Христа і того, як завіса у храмі розірвалася навпіл, певний час двері у храм щоранку знаходили відчиненими і деякі рабини казали: «Шехіна (тобто святиня) покинула наш храм!» Що сталося пізніше ми знаємо: зруйнування Єрусалима і припинення існування держави Ізраїль майже на дві тисячі років. Це найтриваліший період, на який Бог залишив людей!
Цар Давид застерігав свого сина Соломона: «Якщо ти залишиш Бога, Він залишить тебе назавжди!» Хоча сам Давид був богобоязливим і шанував Бога, проте у своїх псалмах Він не раз звертався до Бога з таким проханням: «Боже, не видай мене!» (Пс. 26:9; 37:22;70:9,18). Я думаю, що живий приклад Саула, якого полишив Бог, спонукував Давида молитися: «Не кидай мене!»
Якщо усе підсумувати, то можна сказати, що
залишення Богом було скоріше дисциплінарною мірою для Свого народу, однак для декого це було остаточне відвернення.
Чи існує сьогодні ймовірність того, що Бог може залишити і нас, християн?
Якщо вибрати ті місця, де Господь запевняє нас, що Він не залишить нас сиротами: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євр. 13:5), що «ніщо… не зможе відлучити нас від любові Божої…» (Рим. 8:39), то, звичайно, що ні!
Але слід зауважити, що і в Старому Заповіті Бог теж обіцяв: «Не залишу їх» (Іс. 41:17; 42:16). Тому нам не слід легковажити тими словами із Нового Заповіту, в яких звучить застереження бути відкиненими чи залишеними Господом: «…виплюну тебе з Своїх уст» (Об. 3:16).
«Якщо відречемося, то й Він відречеться від нас» (2 Тим. 2:12)
Залишення Богом ніколи не було односторонньою ініціативою Бога, завжди причиною було залишення Бога людиною, а Боже залишення було лише вимушеним припиненням стосунків із людиною.
«Адже ті, котрі віддаляються від Тебе, загинуть. Ти повністю знищиш усіх, хто відступить від Тебе» (Пс. 73:27).
«Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи…» (1 Тим. 4:1). Знову ж таки відступлять люди. Як було колись, так є і сьогодні, Бог завжди залишався вірним, а люди часто зраджували Його.
Євангеліє на прикладі євреїв застерігає нас: «Отже, скажеш: «Галузки відломилися, щоб я прищепився». Добре, вони відломилися невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! Отже, бач добрість і суворість Божу, – на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий» (Рим. 11:19-22).
Залишитися одному без Бога – це пекло. А залишитися одному з Богом – передчуття раю.
Сам Господь Ісус Христос застерігав: «Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає… Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, – і згорять» (Ів. 15:2,6).
Григорій Бортманський, пастор, заст. голови Рівненського ООЦ ЄХБ