• Login

Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів
  • ПРО НАС
    • Про Союз ЄХБ
    • Цінності, місія, бачення Братства ЄХБ
    • Віровчення
    • Положення про служіння пресвітера
    • Керівництво Союзу ЄХБ
    • Комітети
    • Обласні пресвітери
  • СЛУЖІННЯ
    • Сім’я
    • Діти і підлітки
    • Капеланство
    • Молодь
    • Внутрішня місія
    • Місія за кордоном
    • Християнська освіта
    • Музика і творчість
    • Соціальна праця
    • Жіноче служіння
    • Юридична консультація
    • Фонд “Міст у життя”
  • ДОПИСИ
    • Інтерв’ю
    • Практичне християнство
    • Апологетика
    • Історія
  • МEДІА
    • Програма “Світ для Христа”
    • Звернення, коментарі
    • Інтерв’ю-обговорення
    • Конференції
    • Акценти
  • НОВИНИ
    • Служіння під час карантину
    • Світ
    • Україна
    • Анонси
    • Останні новини
  • ПІДТРИМАТИ / DONATE
  • U
  • Карантин і служіння церкви: ідеї служителям, документиКарантин і служіння церкви: ідеї служителям, документи
Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів > Публікації > Інтерв'ю > Коли Божий поклик до дій стає велінням серця. Дмитро Матюхін
Інтерв'ю Останні новини Соціальна праця

Коли Божий поклик до дій стає велінням серця. Дмитро Матюхін

spravka

 

Дмитре, насамперед розкажіть, як ви прийшли до Бога?

Я народився і виріс в сім’ї, де ніколи не говорили про Бога. Щодо виховання, то мої батьки завжди намагалися пояснити мені і молодшому брату, що нам необхідно гарно вчитися, бути вихованими і інтелігентними людьми, що обов’язково треба здобути престижну професію. І для мене, підлітка, на той час це виглядало, як шаблон виховання. У перспективі я бачив себе «ботаніком-заучкою», який так і не побачить справжнього життя. З цього все і почалося. Напевно спрацював принцип «від зворотного», і я почав шукати того, що на мою думку було яскравим і цікавим, аби це пропустити.

 

Школа, захоплення, вибір друзів, компанії… Це був особливий час мого формування через тих хлопців, яких я вважав за авторитетів. До інтересів у нашій компанії можна віднести околиці міста, спальний район, поділений на групи товаришів. До однієї з таких груп належав і я. Бажання проявити себе і бути авторитетом для однолітків – ось що здавалось для мені цінним. Я думав, що стати авторитетом можна лише через якісь учинки, відтак на тебе звертатимуть увагу.

 

Йшли роки. Моє дитинство і юність проходили в Запоріжжі, хоча народився я в російському місті Ульяновськ. Я пригадую, коли мені було 13 років, розпочався особливий період в моєму житті. Я не чув своїх батьків, жив так, як хотів. Відтак у цьому юному віці я наробив дурниць. Таке самовілля уже не приносило мені радості. І от коли, на мою думку, все втратило сенс, я захотів змінити своє життя. Вже тоді моя мама стала ходити до церкви. Мій друг, з яким ми разом руйнували своє життя, покаявся і став християнином. Я побачив, що Господь змінив його, хоча десь у своєму серці так і не міг повірити, що це можливо! В розбитому стані я розпочав шукати Бога. Я щиро просив Його спасти мене. Відтак усе в моєму житті стало змінюватися.

 

drug

 

Це був 1999 рік. Я приїхав на зустріч з пастором в Ірпінь. Він викладав в Інституті підготовки церковних служителів на базі «Центру християнського життя України». Я побачив, як навчаються молоді брати, серед яких був і мій друг. Звернувши увагу на атмосферу, яка панувала серед студентів, я дуже сильно захотів бути таким, як і вони.

Я мав на серці бажання, щоб Бог не просто звільнив мене від гріха і я був спасенний, я захотів мати сенс життя в служінні та посвяті Йому тут на землі.

Я покаявся. Бог звільнив мене від рабства гріха. Він знав мої бажання, і я став студентом цього ж інституту. В 1999 році, коли я був студентом, я прийняв святе водне хрещення по вірі.

Коли ви увійшли в соціальне служіння?

У 2003 році Господь подарував мені прекрасну дружину і помічницю. Ми маємо дві чудові донечки. У 2008 році мене рукопоклали на дияконське служіння в Центральній церкві ЄХБ м. Запоріжжя. А в березні 2013 року Рада пресвітерів ВСЦ ЄХБ України благословила мене на служіння керівника комітету соціального служіння.

 

socialne

 

Господь дарував мені можливість навчатися і здобути освіту спочатку в Класичному приватному університеті, а згодом – в Запорізькому національному технічному університеті. Це допомагає мені в служінні.

У 2019 році я здобув науковий ступінь кандидата соціологічних наук.

Через виклики, які зустріла Україна 2014 року – війну на Сході, ми створили ГО «Міський центр допомоги» в місті Запоріжжя, де я є директором і співзасновником. Ми служимо людям, які проживають у зоні бойових дій, і тим, хто потребує допомоги.

zaporiha

Я зрозумів, що шукало моє серце тоді, в юні роки. Нині я безмежно радію, що перебуваю в Його міцних руках і Він дає мені привілей бути Його інструментом та служити для Його слави.

А як ви зрозуміли, що маєте посвятити себе служінню саме через соціальну роботу?

Насамперед, я внутрішньо не можу бути байдужим, коли бачу людей у нагальній потребі.

Навіть коли через зайнятість я не можу відразу відреагувати на потребу, я не маю спокою. Соціальне служіння стало невід’ємною складовою життя усієї моєї сім’ї.

Пригадую 2008 рік. Ми мали бажання бути більш ефективними в соціальному служінні і тому створили в Запоріжжі молодіжну ГО «Спілка молодих християн України». Через громадську організацію ми надавали допомогу діткам в інтернатах, відвідували їх. А також залучали молодь з Молодіжної міської ради, і через добрі справи показували їм любов Христа на ділі.

У 2011 році Господь показав, як важливо боротися і популяризувати християнські сімейні цінності. Відтак ми почали організовувати і проводити Фестивалі сім’ї, які нині проходять не лише в Запоріжжі, а й по всій Україні.

 

festival

Упродовж останніх п’яти років як розвивався комітет?

Спершу ми сформували команду комітету. Майже в кожній області є відповідальні за соціальне служіння. Без цих посвячених людей соціальний комітет не міг би існувати. У комітеті діють різні напрями роботи: сирітське служіння, служіння із залежними, просвітницька робота, професійне спрямування, суспільні ініціативи, робота з дітьми та підлітками, соціальна робота з людьми, які мають обмежені можливості.

 

Є відповідальні люди, які посвячено та професійно служать, і їхнє життя цілковито зосереджене на тому напрямі, за який вони відповідають. Також ці люди готові навчити інших і передати свій досвід.

Відтак ми змогли змотивувати людей, які відкрили низку громадських організацій, благодійних фондів, громадських об’єднань, які служать на благо церков і всього нашого братства.

Проведено низку конференцій, різного формату зустрічей, робочих нарад комітету. І це був особливий час для нас. Також на масштабних конференціях Союзу щоразу було представлено соціальний комітет та напрями його діяльності.

 

Під час святкування 500-річчя Реформації в 2017 році нашим комітетом було запропоновано низку ідей, проєктів, які діють і сьогодні. Ми надали багато інформації і напрацювань зі свого досвіду для різних інформаційних та ресурсних джерел України.

Комітет соціального служіння ВСЦ ЄХБ став ключовим у роботі з переселенцями та у служінні на Сході. Це охоплювало багато безпосередньої роботи з мешканцями Сходу, а також багато консультування та допомоги в організації гуманітарних вантажів на території України.

 

shid

Що або хто надихає вас робити те, що ви робите?

Мене надихає Христос і Його приклад.

Якщо ми приймаємо жертву Христа, то і самі маємо віддавати себе в жертву: свій час, сили, кошти. Його серце належало людям, Він прийшов заради них. У нього не було іншої мети, окрім нас. І в цьому Він є мені за приклад.

За яким кредом живете?

«Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця нашого, що на небі» (Мт. 5:16). Ці слова є моїм особистим кредом, і слугують покликанням всього нашого комітету соціального служіння.

Розмовляла Анна Пустовіт

 

detctvo

matuhini

matuhin1

matuhin

 

 

 

 

 

 

 

ПопереднєПасторська конференція “Служіння під час кризи”
НаступнеЗаява Інституту релігійної свободи про неприпустимість розпалювання ворожнечі

СХОЖІ ЗАПИСИ

0
Анонси

Друга неділя березня – День відвідин вдови. На що звернути увагу?

Soloviova Olga6 год

0
Анонси

Шосте березня – Всеукраїнський день молитви сестер

Soloviova Olga1 Березня, 2021

0
Анонси

Відбулася презентація першої книги про молодіжне служіння ЄХБ в Україні

Soloviova Olga27 Лютого, 2021

Залишити коментар

- Cancel reply

Останні новини

  • Друга неділя березня – День відвідин вдови. На що звернути увагу?
  • Шосте березня – Всеукраїнський день молитви сестер
  • Відбулася презентація першої книги про молодіжне служіння ЄХБ в Україні
  • З нагоди 30-річчя молодіжного служіння відбувся урочистий форум «Покликані Христом»
  • Відбувся перший місіонерський саміт Одеської області

Архів

Служіння

ПОЖЕРТВИ/Donations

Офіс ВСЦ ЄХБ

м. Київ, вул. Льва Толстого, 3-Б
Tel: (067) 656-80-52
Email: office@ecbua.info

    • Старий сайт

    Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів

    © Всі права захищено. 2017

    Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів
    • ПРО НАС
      • Про Союз ЄХБ
      • Цінності, місія, бачення Братства ЄХБ
      • Віровчення
      • Положення про служіння пресвітера
      • Керівництво Союзу ЄХБ
      • Комітети
      • Обласні пресвітери
    • СЛУЖІННЯ
      • Сім’я
      • Діти і підлітки
      • Капеланство
      • Молодь
      • Внутрішня місія
      • Місія за кордоном
      • Християнська освіта
      • Музика і творчість
      • Соціальна праця
      • Жіноче служіння
      • Юридична консультація
      • Фонд “Міст у життя”
    • ДОПИСИ
      • Інтерв’ю
      • Практичне християнство
      • Апологетика
      • Історія
    • МEДІА
      • Програма “Світ для Христа”
      • Звернення, коментарі
      • Інтерв’ю-обговорення
      • Конференції
      • Акценти
    • НОВИНИ
      • Служіння під час карантину
      • Світ
      • Україна
      • Анонси
      • Останні новини
    • ПІДТРИМАТИ / DONATE
    • U