10-річчя Церкви ЄХБ “Спасіння” м. Рівне
Чудового недільного ранку, в самісінькому центрі міста Рівного, брати й сестри у Христі зібралися разом, щоб відсвяткувати особливу подію – десятилітній ювілей Рівненської церкви ЄХБ “Спасіння”. Коли заходиш до великої зали, дбайливо прикрашеної до свята – відчуваєш ту особливу атмосферу прийняття і любові, що наповнює все навкруги; брати й сестри гостинно вітають родичів, друзів – і навіть незнайомих людей, що прийшли поцікавитися цим урочистим дійством.
Тим, хто уперше опинився тут, відразу стає помітно, що християнська молодь бере ледь не найактивнішу участь у підготовці до свята і в процесі богослужінь. Все навколо рухається, живе, і дихає – наче один великий організм, що в ньому гармонійно поєднується дитяча грайливість та безпосередність із надбаною на колінах зрілою мудрістю та силою від Господа.
На початку святкової програми, із привітальним словом до присутніх звернувся пастор церкви Володимир Гаврилюк. Зокрема, він нагадав братам і сестрам про те, що Основою, Наріжним Каменем і Головою Церкви є виключно Господь Ісус Христос. І ми, християни, спадкоємці благословень Нового Завіту, об’єднані єдиним Духом, є важливими цеглинками у міцній споруді Божої Церкви.
Пастор закликав присутніх схилитися перед Господом у молитві подяки, щоб кожен мав змогу висловити славу й хвалу для Спасителя, пригадавши дивовижний і благословенний шлях свого життя.
Група прославлення благоговійно виконувала пісні подяки для Небесного Отця, і кожен служитель церкви перебував у приємному хвилюванні, споглядаючи на рясний плід своєї невтомної праці на ниві Господній.
Після загального співу, директор Біблійного коледжу Олег Нисинець поділився спогадами про часи заснування церкви “Спасіння”, коли не було ще жодної визначеності, чіткого плану дій – а тільки сама лише віра у Боже повеління та поклик до спасіння людей від вічної загибелі вела невеличку групку служителів до омріяної мети. Молитвами – палкими та гарячими будувалася ця християнська громада; на колінах вирішувалася доля існування цілої церкви і десятків, тепер вже спасенних, людських душ.
Наприкінці своєї промови, три особливих побажання висловив для церкви брат Олег: залишатися лікарським кабінетом Ісуса Христа для невіруючих, продовжувати бути рятівним човном для світу і школою Господа для кожного, хто шукатиме шлях до Небесного царства.
Треба сказати, що уся програма святкового богослужіння була просочена духом радості, миру, хвали й поклоніння Господеві. Але справжньою приємною несподіванкою для присутніх став чудовий виступ діточок, що також не залишилися осторонь та прийшли прославити Бога своїми віршиками та піснями!
Яке доросле серце може залишитися незворушним, коли через дитячі уста промовляє Бог? Сидиш в оточенні своєї християнської сім’ї, слухаєш дзвінкий дитячий спів, відчуваєш теплий дотик Святого Духа в серці – і усвідомлюєш, що ось вона – Благодать! Тут і зараз – Царство Боже! Хвала Господеві навіки!
Після виступу діточок пастор Володимир запросив на сцену команду особливих людей, які зростали разом із церквою впродовж цих десяти років; вони стояли на чолі заснування церковної громади і самовіддано служили Богу весь цей час. Кілька секунд – і ці люди вже стоять перед нами – щасливі, усміхнені, благословенні!
Вони всі такі різні – чоловіки та жінки, старші й молодші – та усіх їх об’єднує радісний блиск в очах, віра в серці й відкрита для ближнього душа. Дивишся на них – і чітко розумієш, що саме таке життя дорогоцінне перед Богом: рясний плід їхнього служіння говорить красномовніше будь-яких свідоцтв.
Служителі церкви “Спасіння” підготували ще й чудовий відеоролик, який яскраво проілюстрував присутність Божої сильної руки над заснуванням, становленням та розвитком цієї церкви. Треба зауважити, що за такий, відносно недовгий час, її служіння розвивалося стрімкими темпами, набуваючи нових членів для Царства Божого і рішуче опановуючи нові напрямки вияву любові до ближніх: вже декілька років при церкві працює англійська школа для діточок, молодіжний спортивний клуб “Awana”, недільна школа. Служителі церкви “Спасіння” регулярно проводять дитячі, сімейні та підліткові християнські табори, домашні групи; залучають віруючу молодь допомагати людям із обмеженими можливостями. Активно розвивається також служіння дітям-сиротам та бійцям АТО і їхнім сім’ям.
Після перегляду сторінок історії церкви, служителі надали слово братам і сестрам, які покаялися та прийняли в “Спасінні” святе за вірою водне Хрещення. Ці коротенькі захоплюючі свідчення настільки зворушили серця, що деякі з присутніх на святі не втримали сліз. Це справжнє диво – отримати від Бога надію на блаженну вічність та досконале відродження через віру в Ісуса Христа! Коли Господь Духом Святим перебуває у серцях – всім єством відчуваєш прихід Царства Божого на землю!
Об’єднавшись у єдиному дусі, вся церква прийшла до ревної молитви, підносячи до Отця палкі прохання про мир у нашій багатостраждальній країні, про добробут сімей, про щасливу долю для діточок і Боже покликання для молоді. Серце прагнуло співати для Господа, віддавати Йому хвалу й поклоніння – і загальним співом церква молилася до Бога, благаючи Всевишнього поблагословити Україну та пригорнути до спасіння невіруючий люд рідної землі.
Особливим “десертом” у святкуванні 10 річниці заснування церкви стало слово Михайла Андрійовича Ільюка – заступника Голови ООЦ ЄХБ Рівненької області. Зокрема, він був одним із тих старших служителів, що підбадьорювали молодших братів рішуче рухатися у напрямку волі Божої і робити все можливе для заснування та розвитку неіснуючої ще тоді церкви “Спасіння”.
Бог щедро обдарував цього благословенного служителя талантом цікаво й чітко доносити Слово Боже до слухачів, тому вже з перших секунд промови Михайло Андрійович вправно заволодів увагою всього залу – навіть маленькі діточки непорушно слухали, що розказує цей поважний чоловік. А він щиро ділився своїм досвідом блаженного усамітнення з Богом у визначальні дати свого життя: не так давно Михайло Андрійович відсвяткував свій ювілей, і ті благословення та настанови, що отримав від Господа, вирішив передати церкві “Спасіння” у цей урочистий ювілейний день:”… покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: милість вам, і мир, і любов хай примножиться!” (Юди 1:1-2)
Пригадуючи ключові моменти становлення церкви, Михайло Андрійович знову й знову підкреслював виключну необхідність живого і постійного спілкування із Всемогутнім Богом для кожного, хто має надію увійти у спільність Господню.
Дійсно, як це важливо – кожному з нас чути слова підбадьорення у такий визначальний день – особливо від Небесного Отця! Ми часто розчаровуємось на життєвім шляху, втрачаємо впевненість, піддаємося сумнівам – але Господь милостиво промовляє до наших сердець, і ті, хто шукають Його лиця – отримують блаженне Слово втіхи та розради, що затверджує особливу силу і велич дітей Божих.
Бракує слів, щоб висловити всі порухи зворушеного серця, коли Творець неба і землі промовляє особисто до кожного, хто прийшов привітати церкву із днем народження… Почуття не піддаються логіці та поясненням. В такі моменти розумієш, що все на цім світі дочасне, а вічне – воно всередині – живе у людях Духом Святим, об’єднуючи їх у велику Божу Церкву, блаженну Наречену Господа Нашого Ісуса Христа, спасенну дорогою ціною Його крові.
Урочиста програма завершилася спільною молитвою, а приємне спілкування братів та сестер чудово доповнили смачні святкові тістечка з кавою.
Повертаючись у буденне життя, я відчуваю, що серце прагне залишитися там – у єднанні Духа, в оточенні Божих дітей, у дивовижній, особливій, невимовній Присутності Господа… а може, це і є омріяне Небо?
Тетяна Чередніченко, кореспондент «Свічника»