Звернення до українських служителів у розпорошенні
Війна завтра не закінчиться, а це означає, що нам потрібно розуміти, де ми будемо і що будемо робити. Безпека, переживання і страх не дають нам спокою, тому ми шукаємо принагідний час і місце, де можна спокійно жити.
Саме в такий час кожен із нас має посилено молитися і поститися, аби зробити крок віри і дати відповідь на запитання: Яка моя участь у завтрашньому дні?
Голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Валерій Антонюк звертається до відповідальних лідерів служінь, нагадуючи, що церкви в сьогодні продовжують служіння.
На заміну багатьох тих, котрі виїхали, підіймаються непомітні нові люди, які можливо раніше і не виявляли свої здібності у служінні. Та все ж гостро потребує служителів, котрі за воєнного часу продовжили б тут місію Ісуса Христа. А це означає треба повертатися.
«Пастори церков, диякони, місіонери, молодіжні чи дитячі працівники – усі служителі в розпорошенні! Повертайтеся, аби продовжити служіння в Україні. Хоча і легше перечекати десь цей непевний час, але значно благословенніше бути на тому місці, куди нас кличе Бог» – закликає Валерій Антонюк.