Євангеліє у «серці» Близького Сходу
Йорданія – маленька країна у західній частині Азії, населення якої ледве перевищує 6 млн чоловік і яку так люблять відвідувати обвішані фотоапаратами туристи. Ця благословенна Богом земля, згадувана в Старому і Новому Заповітах, стала батьківщиною і притулком великих пророків. Незважаючи на багаторічні війни, тут уживаються всі народи Близького Сходу.
Столиця Йорданії, місто Амман, що розляглася на семи пагорбах, являє собою унікальне поєднання старого і нового. Тут збереглися від греко-римської цивілізації залишки римського храму Геркулеса та амфітеатр, який вміщує 6 тисяч осіб. Сьогодні, як і колись, тут проходять концерти і фестивалі. Звісно, він значно поступається Колізею, найбільшому амфітеатру Стародавнього Риму (на 60 тисяч глядачів), де влаштовували жорстокі вбивства, де християн кидали з трибун на смерть, де вранці – кінні перегони, а по обіді – бої гладіаторів.
За часів Ізраїльського царства царя Давида Амман називався Раббат-Амон (місто вод), столиця амонитів, народу, що походив від біблійного Амона. У третьому столітті до Різдва Христового його перейменовано на Філадельфію. За часів Візантії Філадельфія була престолом католицьких священиків, але, в міру того як з Аравійського півострова поширювався іслам, Філадельфія знову отримала своє старе найменування – Амман – і стала одним із мусульманських міст.
Сьогодні значна частина йорданців сповідує іслам, адже майже сто відсотків населення – араби. Йорданські араби складають 35% населення, 55% – вихідці з Палестини. Християни становлять 6% постійного населення Йорданії. Для євангельських віруючих тут не стоїть завдання нав’язати християнство, а свідкувати про Христа мовою мусульманської культури, показуючи Його так, щоб ті, хто сповідує іслам, змогли зрозуміти необхідність у Спасителі і прийняти Його всім серцем. Про це розповідає пастор з Аммана, керівник одного з Арабських центрів. Брат звершує у цій місцевості пасторське служіння уже 23 роки поспіль, тому про досвід і практику поширення Христового вчення на карті Близького Сходу ми запитали саме в нього.
Скільки Йорданія має баптистських церков і чи зростає тут кількість євангельських віруючих?
У нас є зо два десятки баптистських церков та близько трьох тисяч євангельських християн-баптистів. Церква росте, але не так швидко, як би ми хотіли. Що ж до нашої помісної церкви, вона нова, їй лише 7 років, та налічує 90 членів.
Наскільки безпечно проповідувати у Йорданії Євангеліє?
98% йорданців є мусульманами. Ми вільні розповідати про Христа саме у нашій общині. Але зараз засоби масової інформації дозволяють нам і за межами нашої общини поширювати Боже послання.
Які методи благовістя ефективні у Вашій країні зараз?
Я хотів би сказати, що найбільш ефективним є саме дружба (дружній євангелізм). Мусульманам дуже важливо бачити християнина в дії, а не просто чути приємні слова. Допоки вони бачитимуть світло нашої віри та надію, яку ми маємо, любов, яку ми виявляємо один до одного, це справлятиме великий вплив на їхнє життя. Але цей метод є дуже обмеженим, тому що християнинові потрібно мати друзів-мусульман. Тому я більше схиляюсь до нових методів, таких як медіа, особливо телебачення, радіо, Інтернет та інше. Через ЗМІ ми зможемо досягти більше людей. І люди дуже добре реагують на це.
З якими труднощами ваші церкви зіштовхуються у благовісті?
- Можу сказати, що труднощі приходять не від влади, а більше від мусульман, від понять, які мають у мусульманській спільноті. Тому що коли мусульманин стає християнином, він зазнає гонінь з боку власної сім’ї, близьких йому людей, а також переслідувань з боку суспільства. У нас було і є багато ситуацій, коли батьки були готові вбити своїх дітей за те, що вони увірували в Ісуса Христа. У цій ситуації уряд бажає займати позицію «золотої середини», тобто не бути ні з тими, ні з цими, щоб зберегти мир. Також одна із проблем – це свідомість мусульман. Дуже багато мусульман володіють хибною інформацією про християнство або не мають її зовсім. Зараз ми маємо бажання сформувати правильне ставлення до християн, надавати людям більше інформації. Це вимагає багато часу і дискусій.
Чи були випадки у вашій помісній церкві, коли новонаверненого християнина вбили через його віру?
- Так, чотири роки тому одну дівчину вбив її батько. Це вражаюча історія. Чоловік цієї молодої дівчини був членом Аль-Каїди, але він увірував у Господа і полюбив Його. Він навіть їздив в Ірак, воював, вбивав, поки Господь не знайшов Його. Він став християнином і його змінене оновлене життя вразило його дружину, згодом вона теж навернулася до Господа. І коли цей чоловік став християнином, мирною людиною, його тесть убив його дружину, свою власну доньку, через те що вона увірувала в Ісуса Христа. Цей вбивця був випущений на волю після чотирьох років ув’язнення, тому що його злочин був визначений як «вбивство честі», тобто у такий спосіб він захищав честь власної родини.
Ви маєте надію, що ситуація саме у сприйнятті християн мусульманами зміниться?
- Наприклад, король Йорданії має вже дві ініціативи за минулий рік для того, щоб підбадьорити і дати можливість християнам і мусульманам знайти спільний знаменник, принаймні зрозуміти один одного. Також він вніс пропозицію до ООН, аби перший тиждень лютого запровадити як Тиждень гармонії. І це було прийнято як резолюцію Об’єднаних Націй. І тепер не тільки у Йорданії, але й в усьому світі у перші дні лютого відбувається святкування Тижня гармонії. Через те що це було ініціативою саме короля Йорданії, зараз представники влади акцентують велику увагу на Тижні гармонії як тижні, в якому християни і мусульмани можуть знайти спільну мову. Те, що люди бачать з екранів телевізорів про мусульман-терористів, то в реальності вони – у меншості. Загалом, мусульмани привітні, люблячі люди та гарні сусіди. Я живу у будинку, який складається з чотирьох поверхів. На верхніх поверхах живуть мусульмани. Незважаючи на те, що вони мусульмани, а ми християни, ми з ними маємо гарні стосунки, ходимо один до одного в гості, спілкуємося, навіть при тому, що ми ходимо молитися до церкви, а вони у мечеть. Я сказав би, що ми не тільки сподіваємося, ми бачимо ці зміни у реальному житті. Вірю і надіюся, що ми будемо рости і рости в цьому.
Галина Королевська, керівник інформаційного відділу ООЦ Хмельницької обл.