Як подолати лінь?
Розповідаючи притчу про лінивого і вірних рабів, Христос наштовхує слухачів на думку, що колись, подібно до господаря, прийде і Син Людський (див. Мт. 25:26-30). Повернувшись, Він вчинить зі Своїми слугами відповідно до того, як вони використали дари і талани, якими Він їх наділив. Згідно зі Своїм баченням, комусь Бог дав десять талантів, комусь п’ять, а комусь два. Це Його право! Однак, зауважте, Він дав таланти всім без винятку.
Багато християн, напевно, хотіло б, аби згадана притча мала інший кінець: щоб господар подякував лінивому рабові за ретельне зберігання таланту аж до його приходу. А як інакше? Адже раб не втратив того, що отримав! Та кінець цієї історії свідчить про притягнення до відповідальності раба за його бездіяльність.
Отже, що потрібно робити, щоб подолати лінь. Пропоную до уваги кілька порад:
- Правильно розпоряджайтеся своїм часом. Уріжте час блукання інтернет-ресурсами (новинні стрічки, Facebook, Телеграм, Instagram тощо) чи гри у комп’ютерні ігри. У вас гарантовано з’явиться час на служіння і читання Слова Божого.
- Намагайтеся робити все максимально старанно і якісно. «І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол. 3:17). Навіть у соцмережах проводьте час із конкретним служінням, робіть усе в Ім’я Господа: принесіть комусь Боже послання, Його підбадьорення, настанову і благословення.
- Не намагайтеся вирішувати справи швидким «дешевим» методом – китайська методологія для життя християнина не підходить. Можливо, на початку все матиме блискучий і якісний вигляд, однак мине трохи часу і все розсиплеться.
- Діліться з іншими «плодом рук своїх». Для того щоб лінь стала нашим вчорашнім днем, допомагайте іншим із того, що маєте. «…Краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному» (Еф. 4:28). Живіть так, щоб у вас було чим благословити інших. Думайте: «Із того малого, мізерного, що я маю, із плоду моїх рук, яким мене благословив Бог я маю поділитися з нужденним». Не ображайте Бога, кажучи: «Коли матиму більше, тоді поділюся».
- Навчіться виконувати те, що часто не подобається робити. Це невід’ємна частина розвитку – духовного і фізичного. Підкоряйтеся праці. Будьте послідовними і постійними у своєму розвитку.
- Найважчу роботу робіть спочатку, а потім усе інше. Не тоді, коли буде час чи натхнення. Не посередині чи вкінці. Потім вас неодмінно відволічуть і ви зробите не ретельно, а як завжди. Якщо ви, не розпилюючись на дрібне, доведете до кінця найважливішу, найважчу частину роботи, то результат буде значно якіснішим, ніж зазвичай.
«Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця. Щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю» (Євр. 6:11-12).
Валерій Антонюк,
пастор київської церкви «Храм миру», голова ВСЦ ЄХБ
