Відійшов у вічність служитель із Тернопільщини Олексій Бандура
У середу, 20 листопада, на 77 році життя відійшов у вічність пастор Олексій Якович Бандура. Всеукраїнський союз церков ЄХБ висловлює глибокі співчуття церкві і рідним служителя.
Олексій Якович звершував служіння старшого пресвітера у Тернопільській області у 1993-1996 роках. У служінні пастора Тернопільської церкви ЄХБ був у 1990-2000 роках. У наступні роки до сьогодні звершував служіння пресвітера у церкві с. Плісняни Зборівського району.
Олексій Якович Бандура народився 20 березня 1943 року в с. Граддя Волинської області в багатодітній сім’ї Пестини та Якова Бандур. Із 1950 року Олексій почав навчання у місцевій школі, у 1961 році пішов до армії. Прийняв хрещення в 1966 році в с. Розничі.
У 1967 році Олексій Якович одружився із Вірою Гнатівною, з якою прожив у щасливому шлюбі 52 роки. У сім’ї Олексія та Віри народилися четверо синів і дві дочки.
Значну частину свого життя Олексій Якович присвятив служінню Господу. Багато років проповідував Євангеліє, звершував служіння регента хору.
У 1990 році Олексій Якович був рукопокладений на пресвітерське служіння у церкві с. Озерянка в Зборівському районі. Стояв у витоків заснування Тернопільського обласного об’єднання церков євангельських християн-баптистів. Спочатку був обраний на служіння заступника, а згодом у 1993 році – старшого пресвітера Тернопільського обласного об’єднання церков ЄХБ. Виконував це служіння до 1996 року.
Також у 1990 році виступив ініціатором і засновником нової громади євангельських християн-баптистів у Тернополі, в якій звершував служіння пресвітера до 2000 року. У 1994 році з його ініціативи розпочинається будівництво Дому молитви по вул. Київській. Олексій Якович посвячено і самовіддано, часто наодинці, працював на будівництві, несучи левову частку відповідальності і працюючи як робітник.
Господь благословив Олексія Яковича з дружиною благословенними нащадками. Усім дітям прищепили віру та любов до Господа, шанобливе ставлення до церкви.
Прийнявши естафету пасторства від свого батька, він передав її своїм синам, троє з яких є діючими пасторами в церквах євангельських християн-баптистів. Олексій Якович завжди був готовий допомогти мудрим словом та порадою. Безвідмовний, він завжди підставляв плече у служінні на Божій ниві.
Олексій Якович Бандура прожив нелегке, однак яскраве життя, повне випробувань і благословень. Ми віримо, що Господь прийняв Його у свої обійми. Тепер живемо надією і вірою у воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.
Ми вдячні Богові, що земний шлях брата був гідним прикладом слідування за Господом. Продовжуймо його служіння у поширенні Божого Царства серед свого народу.
Нехай рідні, друзі та помісна церква будуть потішені й заспокоєні в надії та силі Божого Слова: «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Фил. 3:20).
Підтримуймо один одного цими словами: «Блаженні мертві, які вмирають у Господі – вони відпочинуть від трудів своїх…» (Об. 14:13).
Валерій Антонюк,
голова ВСЦ ЄХБ