Ретрит «Створена бути жінкою» – духовний оазис у розпалі літа
Ті, котрі у щоденному вирі служіння, обов’язків і відповідальностей, нещодавно змогли зупинитися і перепочити. Сімдесят сестер зі всієї України зібралися на жіночому ретриті у Житомирській області. Цей благословенний захід тривав чотири дні – 22-25 червня і отримав багато вдячних натхненних відгуків.
Учасницями виїзду стали жінки, активно залучені у служіння в області та поза її межами. На них чекали приємні подарунки, багато пісень, смачна домашня кухня і натхненний час спілкування. Дуже цінним було спільне поклоніння і перебування у Слові.
Жіночий виїзд організувала команда комітету жіночого служіння на чолі з Анною Дорошенко. «Ми ставили собі за мету подарувати хоча б кілька днів духовного і фізичного оновлення сестрам, які знаходяться у постійній праці: церковній, волонтерській, наставницькій. І Бог нас в цьому благословив повною мірою!» – розповідає Анна.
У програмі ретриту було чотири актуальні семінари. «Дух Божий у серці християнки» – цю тему висвітлив пастор Любомир Матвеєв. Глибинно і обнадійливо звучало: “Коли Ісус з’являється на горизонті твого трагізму, відбувається чудо поштовху у спину”.
«Жінка у шлюбі під час війни» – цю тему запропонувала сестрам Еліна Леснік, авторка книги «Мій недосконалий шлюб». Еліна зауважила:
«Двадцять два шлюби з Біблії допомагають нам побачити, що мета шлюбу – не в досконалості, а в тому, щоб навчитися приймати, любити і допомагати своєму чоловікові».
Заступник голови Союзу ЄХБ Василь Фурта запропонував сестрам подумати про поклоніння і служіння Богові посеред страждань і про особистісну турботу одне про одного. Адже це саме те, що зцілює серця, дає правильне розуміння часу та обставин життя, робить нас плідними для слави Божої.
Основи тайм-менеджменту на прикладі Христа запропонувала Настя Ойович. Щодо важливості часу наодинці з Богом Настя наголосила:
«Немає ідеального часу для усамітнення, є ідеальна можливість. Нагодувати свою душу – це зелене світло для організації свого дня».
Сестри охоче ділилися свідченнями і ревно молилися одна за одну. Адже війна продовжує породжувати багато каліцтв, смертей і непоправного руйнування. Все це серце християнки постійно пропускає через себе. Тому й було на ретриті так багато молитов – спільних та усамітнених.