На Сході і для Сходу
Події на Майдані, анексія Криму та війна на Сході України стали безпрецедентним викликом для Церкви у визначенні її суспільної і соціальної позиції.
У час загострення кризи ще на початку літа 2014 року при Всеукраїнському союзі церков ЄХБ був створений координаційний центр з питань надання допомоги для Сходу України.
Комітет займається вирішенням нагальних питань за такими напрямами:
– всебічна допомога тимчасово переміщеним;
- координація гуманітарної допомоги, її доставка і розподілення між тими, хто проживає у небезпечній зоні;
- допомога для військовослужбовців і всебічна підтримка поранених у військових шпиталях.
Праця з біженцями
Понад 6 700 вимушених переселенців зі східних регіонів отримали тимчасове житло від євангельських християн-баптистів, а саме: у приміщеннях церков братства, в оселях віруючих, у різних закладах (притулках, таборах, базах відпочинку та ін.).
Наприклад, Житомирська область лише завдяки церквам ЄХБ прийняла 245 біженців, а також 223 чол. розміщені на території однієї літньої бази. Санаторій «Тетерів» у Коростишеві прийняв 320 осіб, з яких половина – діти. Вінниччина, у м. Гайсин, у с. Нова Гребля та в інших населених пунктах, прийняла 180 чол. У центральній церкві Вінниці уже шість місяців перебуває на повному утриманні 107 біженців із кримських татар. Також значна кількість церков Київської, Харківської, Дніпропетровської та інших областей опікується тисячами біженців із Донбасу.
Як розповідає голова Волинського ООЦ ЄХБ Ярослав Троць, окрім розселення біженців у сім’ях віруючих на тимчасове перебування, багато виявилось охочих залишитися на постійне місце проживання. «Таким людям ми допомагаємо з документами, соціальними виплатами. Разом із держадміністрацією працюємо над створенням реабілітаційних центрів для тих, хто постраждав в зоні антитерористичної операції (АТО), для їхніх рідних та близьких, оскільки багато хто має психічні розлади і потребує професійної допомоги», – зазначає пастор.
Також у Запоріжжі три місяці тому брати і сестри створили Центр допомоги біженцям, який працює щоденно. Центр регулярно забезпечує 400 осіб у Запоріжжі та 112 – в області. Люди отримують допомогу, таку як продукти харчування, дитяче харчування, підгузники, засоби особистої гігієни, речі, взуття, постільну білизну тощо. Християни по змозі намагаються обладнати будь-яке придатне для проживання помешкання, зробити в ньому ремонт і привезти туди меблі, які були у вжитку.
З настанням осені щоденні потреби тих, хто прийняв біженців, зростають. Нестача теплого одягу і взуття, особливо для дітей віком від 2-х місяців до 16 років і вагітних жінок, потреба у продуктах харчування, медичних препаратах загального користування і засобах гігієни. Необхідні кошти на заправку автомобілів, оплату комунальних послуг, а також для здійснення ремонту у приміщеннях для прийняття нових біженців.
Як зазначає керівник координаційного центру ВСЦ ЄХБ Андрій Ковальов, сьогодні основні зусилля йдуть на підготовку до зими: «З літніх таборів перевозимо людей в утеплені приміщення. Співпрацюємо з держадміністраціями і шукаємо порожні інтернати, готелі, гуртожитки, в які при мінімальному ремонті можна заселити людей. Також збираємо інформацію про переселенців, беремо всіх на облік, знімаємо їхні мірки і звертаємося у всілякі благодійні організації із проханням надати теплі речі. Також є велика нестача у продуктах і фінансах, приміром, віруючі в Житомирській області на місячну норму їжі для біженців витрачають 70 000 грн».
Гуманітарна допомога на Схід
За допомогою узгодження із місцевими служителями, які перебувають на Донбасі, ВСЦ ЄХБ має можливість правильно і рівномірно координувати дії жертводавців. ВСЦ ЄХБ надає допомогу і координує її розподіл на Сході країни, а також у місцях перебування переселенців.
У першій половині вересня для церков Донецької і Луганської областей лише з Рівненської обл. відправлено 4 вантажівки з продуктами (по 16-20 тонн кожна). З Волинської – загалом відправлено уже 50 тонн продуктів, засобів гігієни й одягу. Тому на певний час у церквах люди на окупованих територіях можуть отримати їжу. Служителі Донбасу у телефонних розмовах свідчать, що кожнісінького ранку під церквою стоїть черга із тих, хто просить поїсти.
Церкви Одещини нещодавно мали змогу за один тиждень відправити 16 тонн їжі й одягу в Артемівськ і сусідні міста. Поруч із гуманітарною допомогою церкви регулярно збирають кошти для постраждалих у зоні АТО.
Оскільки зруйновано сотні будинків віруючих, понівечено, спалено або відібрано доми молитви, християнські реабцентри і притулки, знищено господарства, майно і власний транспорт віруючих, тому гостро стоїть питання фінансової допомоги для церков Сходу.
Також необхідна транспортна підтримка братам, які служать власним транспортом для перевезення гуманітарної допомоги (на паливо і ремонт). Все ще необхідна значна кількість теплих речей, матраців і постільної білизни.
Праця з військовими
Питання душпастирської опіки українських військовослужбовців у братстві ЄХБ має кілька напрямів, зумовлених війною на Сході. По-перше, це капеланське служіння. Брати-служителі проводять душеопікунську працю з військовими. По-друге, це придбання і відправка для солдатів зимової форми, касок, бронежилетів, продуктів харчування. Наприклад, щоп’ятниці віруючі Житомира започаткували відправку 20-тонної вантажівки з їжею для солдатів. Для десантників 95 Окремої аеромобільної бригади одна з житомирських церков ЄХБ передала 200 банок згущеного молока і 300 примірників Нового Заповіту.
Сьогодні місцеві церкви продовжують здійснювати матеріальну допомогу військовим, оскільки ті мають потребу у харчових продуктах, радіостанціях, бронежилетах, карематах, питній воді і спальних мішках. Також проводиться робота з родинами, організовується передача посилок для військових.
По-третє, кожна область має військові госпіталі, які заповнені пораненими солдатами. А це плацдарм для волонтерської духовної і матеріальної допомоги. Віруючі відвідують палати і запитують у кожного хворого, які його нагальні потреби, а потім, згідно з цим переліком, допомагають пораненим. Духовна праця полягає у тому, щоб вислухати, помолитися, підбадьорити Словом. При потребі церкви беруть на себе відповідальність за поселення на ніч родичів, які приїжджають до військових поранених.
Також віруючі відвідують військово-польові госпіталі. Керівник соціального комітету ВСЦ ЄХБ Дмитро Матюхін, після відвідання такого госпіталю в Розівському районі Запорізької обл., свідчить: «Коли поранених хлопців доставляють на гелікоптерах, операції роблять миттєво, шиють, складають кістки, роблять складні і термінові операції. Ми із задоволенням спілкуємося, разом молимося, читаємо Євангеліє. Хлопці кажуть, що в окопах атеїстів немає…»
Небезпека для християн на Сході України
Настав час, коли на Сході України бути християнином небезпечно для життя. Оскільки усі вони, крім Російської православної церкви, для ДНРівців і ЛНРівців – вороги і шпигуни. Християни на Сході по-різному зазнають насильства з боку «ополченців». У Донецьку сепаратисти захопили християнський університет. Крім того, представники збройних угруповань напередодні зруйнували молитовний будинок. Один із наших братів із центральної церкви «Дім Євангелія» у Донецьку, потрапивши у полон до ДНРівців, через кілька днів знущань із Божої милості зумів втекти. Дім молитви церкви ЄХБ «Відродження» у Первомайську згорів унаслідок підпалу. Дім молитви ЄХБ у м. Антрацит Луганської області відібрали. У цій церкві вже понад місяць жили люди з обмеженими фізичними можливостями, а також літні жінки. Завдяки тому, що в церкві є підвальне приміщення, було зручно організувати бомбосховище, в якому знайшли притулок багато людей. 8 вересня, зранку, коли чергові у церкві готували благодійний обід, до молитовного будинку під’їхали дві автівки з озброєними людьми. У грубій формі вони «попросили» упродовж двадцяти хвилин звільнити приміщення, відібравши документи. Спроби служителя повернути Дім молитви виявилися марними.
З огляду на те, що на мікроавтобусах у Луганську з’явилися гасла «Православие или смерть», стає очевидно, що представники незаконних збройних формувань мають на меті і далі продовжувати захоплювати приміщення церков, відбирати автомобілі і житло, брати в полон усіх, хто має відмінні від їхніх погляди. Однак брати і сестри, ризикуючи життям, продовжують звершувати своє служіння на окупованих територіях.
Ми часто просимо у Бога, щоб Він потурбувався про людей, які потрапили в біду. Та, можливо, Його воля полягає в тому, щоб саме ми стали провідниками цієї допомоги. Підсилюючи наші молитви добрими справами, об’єднаймося заради налагодження миру і відродження України.