Коли у Бога на тебе плани
Інженер за фахом В’ячеслав Станіславов раніше й гадки не мав, що присвятить понад двадцять років служінню людям із вадами слуху. Він навіть не замислювався над цим, коли йшов вивчати сурдопедагогіку. Та у Бога були Свої плани. І ось сьогодні В’ячеслав є відповідальним за служіння людям із вадами слуху у Хмельницькій області.
Із В’ячеславом ми поговоримо про те, яким був його шлях до покликання, як Бог веде сьогодні і які виклики має це служіння.
В’ячеславе, розкажіть, будь ласка, як ви прийшли до Господа?
Народився я 6 квітня 1984 року у християнській сім’ї. Нас, трьох синів, виховували у християнському дусі, бо батьки щиро люблять Господа. З дитячих років батьки водили нас до церкви, ми навчались у недільній школі і, зростаючи, ми досить добре знали Біблію.
Батько свого часу звершував служіння регента хору, а також грав у церковному оркестрі, мама співала у хорі та грала на домрі. Нині мама допомагає батькові, який має дияконське служіння в церкві.
Як розпочався ваш шлях до служіння людям із вадами слуху?
У старших класах школи я зацікавився сурдопедагогікою (про розвиток, виховання та навчання дітей і дорослих із вадами слуху) і вступив до Хмельницького християнського регіонального біблійного коледжу на факультет сурдопедагогіки. Це було вивчення мови жестів із терміном на два роки навчання. Хоча до кінця не розумів, що це за наука, але в Бога були Свої плани щодо мене.
У 1999 році довелося перший раз брати участь у літньому таборі для людей із вадами слуху, де був помічником лідера. Цей табір справив на мене велике враження, а саме – діти, які там відпочивали. Раніше вони мені не подобалися, в їхньому оточенні почувався некомфортно. А в таборі був вражений тим, як багато є взагалі людей з вадами слуху, і тим, як вони просто виходили на покаяння. Я ж із дитинства так багато чув про Господа, а найважливішого рішення в житті так і не прийняв. В результаті таких роздумів я покаявся. Таким чином Бог через людей, які мають вади слуху, вплинув на мою долю.
Згодом я потрапив у Чернівці, де вступив на навчання. З’ясувалося, що в помісній церкві Чернівців є багато людей із вадами слуху, і на служінні ведеться сурдопереклад. У даній спільноті була велика потреба в перекладачах, вони довгий час молились, тож мій приїзд виявився відповіддю на їхні молитви. Так як я довший час не практикував мову жестів, довелося щось згадувати, знову вчити, вже разом із ними. Згодом я з цими людьми гарно подружився. Було зроблено багато праці і ми бачили благословення у своїй роботі.
Так пройшло сім років. Бог потроху говорив до мого серця і я побачив потребу в розвитку служіння людям із вадами слуху у своїй рідній стороні – на Хмельниччині. Було прийнято рішення повернутися додому. То був 2009 рік. У таких містах як Хмельницький, Дунаївці і Кам’янець-Подільський був оголошений набір на курси з вивчення жестів, із метою підготовки нових перекладачів на базі помісних церков.
Також із новими перекладачами почали відвідувати школи та інтернати для дітей із вадами слуху, товариства глухих (УТОГи), проводили євангелізації за участю братів і сестер з інших областей України, які мають такі ж самі проблеми здоров’я. Влітку організовували табори. У двох церквах Хмельницького вже були люди з вадами слуху, разом із ними почали проводити розбір Слова Божого.
2011 року я одружився. Дружина Наталія – перекладач із помісної церкви у місті Хмельницький. Разом ми почали проводити домашні групи. Люди із вадами слуху приходили до Бога, поступово ставали членами церкви. Бог благословляв церкву і нашу сім’ю. За час одруження у нас народилося три донечки.
Як за останні роки розширилося служіння людям із вадами слуху?
Щонеділі після ранкового загального церковного служіння ми проводимо служіння цим людям. Також Господь дарував можливість проводити недільну школу для дітей та підлітків. Маємо різні євангелізаційні поїздки в міста Хмельницької області, по Україні, та за її межами. Відвідуємо дві школи-інтернати для глухих дітей, що знаходяться у Кам’янці-Подільському та Новій Ушиці. Деякі брати пройшли дворічне навчання у біблійній школі для людей із вадами слуху під Києвом. Зараз навчається один брат у біблійному інституті у Москві.
Декілька братів вступили до Євроазіатського біблійного інституту, що у Хмельницькому, а три брати – у біблійну школу, що під Києвом. Маємо поїздки у в’язницю в Райківцях, де відбуває своє покарання один чоловік з вадами слуху. Після наших багаторазових приїздів до нього та свідчення про Бога, Господь торкнувся його серця і він також покаявся.
Проводимо періодичні євангелізації на території нашого дому молитви у Хмельницькому, а також у різних містах, де бачимо потребу, і де відчинені двері. Періодично зустрічаємося з глухими на підприємствах, де вони працюють, і в клубах УТОГ. Відвідуємо сім’ї по домівках, у лікарнях.
Наразі членами церкви «Дім Євангелія» у м. Хмельницькому є 23 людини з вадами слуху. Усього богослужіння відвідує 25-40 чоловік. На євангелізації і свята приходять 60-80 чоловік (це лише дорослі). Два рази на тиждень проводимо розбір Слова Божого.
Дякуємо Господу за всю ту працю, яку Він звершує в нас особисто, в нашому житті і в житті глухих людей. Він любить, милує і благословляє, за що вдячні безмежно Йому. І радо запрошуємо помісні церкви долучатися до служіння цим особливим людям.
Будемо вдячні, якщо ви підтримаєте нас у своїх молитвах. Просимо молитися:
- За пробудження серед людей із вадами слуху і досягнення кожного Євангелією.
- За організацію домашніх груп із вивчення Слова Божого у різних районах Хмельницького та запрошення невіруючих людей.
- За створення місіонерської праці серед людей із вадами слуху у великих райцентрах, де найбільше їх скупчення: у Кам’янці-Подільському та Шепетівці.
- За навчання нових перекладачів і залучення їх до служіння.
- За духовний ріст усіх членів церкви і їх плідне життя.
В’ячеславе, а яким гаслом ви керуєтеся у житті, що вас надихає?
Останнім часом живу темою вірності: «Сказав же йому його пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, – увійди до радощів пана свого”» (Матвія 25:21). Свого часу ці слова сказав Христос. І тут є три принципи, де сила вірності полягає в мужності, відданості і самопожертві.
Спілкувалася Анна Пустовіт,
прессекретарка комітету соціального служіння ВСЦ ЄХБ