Хроніки волонтерської поїздки
Добігає кінця п’ятиденна поїздка братів-волонтерів з львівської церкви «Послання надії». Маршрут проліг через усю Україну зі Львова до Краматорська. Старший пастор церкви Григорій Рясний розповідає:
– Завдяки сприянню Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів та міжнародним партнерам церкви ми отримали для волонтерської роботи потужний мікроавтобус Volkswagen LT35. Його експлуатацію та обслуговування довірили братам, фахівцям своєї справи – Максиму Лищуку та Імрану Дальцаєву. І тепер використовуємо для доставки гуманітарних вантажів та евакуації людей з гарячих точок.
Водії-волонтери розповідають:
– Ранком 24 травня ми вирушили зі Львова з вантажем гуманітарної допомоги, книгами та ліками для військових медиків. Частину вантажу завезли до церкви с. Бузівка Черкаської області. Доброзичливі бузівці до нашого вантажу додали ще 100 продуктових наборів, 150 буханок бузівського хліба, макаронів, м’ясних консервів та картоплі.
Нічліг і весь наступний день 25 травня провели в Новомосковську, що на Дніпропетровщині. У цьому місті чимало вимушених переселенців з Луганської та Донецької областей. Частина з них живе при церкві, частина – в домах місцевих мешканців.
Відвідали 11 сімей, залишили для них продуктові набори і хліб. Спільні молитви та бесіди стали підтримкою та підбадьоренням для кожного учасника.
– 26 травня зранку подалися далі на схід. День був дуже насиченим та небезпечним, бо мали їхати через Покровське, Мирноград до Краматорська. Дорогою завезли ліки та продукти військовим. Решту допомоги привезли в церкву м. Краматорська.
Коли машину розвантажували, почалися обстріли околиць міста. Часу залишалося обмаль. З Краматорська забрали 15 біженців і швиденько вирушили назад, до Дніпра. Подорож відбувалася під інтенсивний гуркіт артилерії.
На вечір з Божою охороною доїхали до Центральної церкви м. Дніпра. Ця церква весь час війни є потужним гуманітарним хабом євангельсько-баптистського братства. Нас, разом із біженцями, прийняли, нагодували, надали нічліг. Побули в них на вечірньому молитовному зібранні. А вже о 4-й ранку нас розбудили гучні вибухи від ворожого ракетного обстрілу.
– Сьогоднішнім ранком, 27 травня, після сніданку та молитви, ми вирушили до Львова, забираючи дорогою краматорських біженців.
Ось такою була коротка та насичена історія однієї поїздки. Поїздки, що стала можливою завдяки молитвам та фінансовій підтримці багатьох людей. Поїздки, що стала благословенням та підтримкою для багатьох українців, в життя яких прийшла жорстока війна.
Ця поїздка є лише маленьким пазликом велетенської картини соціального служіння багатьох церков і окремих людей в Україні та Європі.