Духовне батьківство. Ігор Бандура
Ігор Бандура, перший заступник голови ВСЦ ЄХБ, порушує тему «Батьки, які турбуються про майбутнє». Він розглядає низку важливих питань: Служитель, який здібний виховати наступне покоління в служінні. Що передавати і коли передавати? Як побачити покликаних і потенційно обдарованих?
«Духовне батьківство – це не формула, а постійні взаємини, аби допомагати, делегувати і надихати» – нагадує служитель. – Три хибні моделі батьківства: не передавати до смерті, перекладати все на плечі молодого покоління, знімаючи із себе відповідальність, передавати вчасно, але заважати».
У цій темі йшлося про силу власного прикладу. Церкві потрібні служителі, які можуть і хочуть передавати наступному поколінню дух, живу історію і досвід служіння (1 Ів. 2:12-14). Духовне батьківство з’єднує покоління, але необхідно багато любові, потрібен захист, керівництво, натхнення, підбадьорення. Необхідно бути відкритими до змін, не боячись їх. Був час, коли наші батьки, а потім ми були носіями змін. Тепер зміни пришвидшилися. Це не погано і не добре. Це просто реальність і ознака часу.
Духовні батьки, які відкривають своє серце для наступного покоління, це ті, що відчувають час і завдання від Господа, відповідально звершують своє служіння, оточують себе молодими і готують їх до служіння. А також вчасно змінюють ротацію в керівництві церквою задля адекватного і реального продовження служіння згідно задуму Божого і дії Святого Духа в Церкві.