До Дня вшанування пам’яті жертв голодоморів
Цей день є днем згадки трагічних подій, що мали місце в Україні в часи войовничого атеїзму. Ми згадуємо і вшановуємо пам’ять мільйонів людей, які загинули від голодоморів – 1921-1923, 1932-1933 та голоду 1946-1947 років.
У багатьох народів, зокрема і з біблійних часів Ізраїльського народу, було за необхідне пам’ятати і передавати нащадкам історію трагічних подій і уроків.
Як християни, ми можемо сказати, що хоча залишається багато невідомого в тих страшних подіях, очевидним є те сатанинське зло, на яке здатна людина, що підняла бунт проти свого Творця. Коли людина втрачає страх Божий і залишається відданою своїм пристрастям і порокам, це призводить до жахливої катастрофи.
Сьогодні – час подивитись дійсності у вічі, впокоритися перед Богом та просити Його ласки на наші доми і на наш край.
Слава Богові, ми маємо щоденний хліб і безліч добродійств, котрі часто сприймаємо як належне. Гідна подяка Богові виявляється в нашім упокоренні перед Ним, у визнанні і прославленні Його як Бога, у пошані і служінні Йому.
У річницю трагічних подій ми, з одного боку, звертаємо увагу на безсилля і розпач людського нещастя та стійкість національного духу, а з іншого – на жорстокість, нездорову авторитарність і цинізм тих, хто не має Бога у розумі.
Пам’ятаючи про минуле, постійно молімося про український народ, його пробудження і добробут, про владу на усіх рівнях, про мир і безпеку у нашому краї. «І дбайте про спокій міста, …і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій» (Єр. 29:7).
Валерій Антонюк, голова ВСЦ ЄХБ