«Час любити» – сімейний табір на Харківщині
Черговий сімейний табір у серпні провела харківська церква «Преображення». Тема табору «Час любити» зібрала двадцять п’ять сімей на базі відпочинку. Кожен день був наповнений різноманітною програмою і завданнями. Серед інших приємних деталей – чоловіки збирали польові квіти і готували ранкову каву своїм дружинам.
Також проходили так звані татові години, коли татусі разом з дітьми майстрували машинки з дерева, збирали намети, формували букетики для мами. В цей час мами могли відвідати семінари щодо жіночої ролі в сім’ї та служінні.
Щоранку проходила молитва тата, з якої татусі оцінили важливість ранкової молитви про свою сім’ю. Упродовж дня проходили зібрання з молитвами, співом та свідоцтвами. Днем відбувалися семінари, які проводили служителі Геннадій Пилипенко, Олександр Тищенко та Леонід Багін.
На вечірніх спілкуваннях обговорювали важливість ролі батька в сім’ї й те, як і коли має відбуватися покарання дітей, як виховувати з ніжністю і любов’ю. А також говорили про ставлення до військової служби, про те, чи потрібно відповідати кривдникам таким же способом і як уникати конфліктних ситуацій.
Велике символічне весілля було організоване для того, щоб оновити свої стосунки в родині і нагадати, що любов ніколи не перестає. У ролі нареченого і нареченої виступила кожна пара. Кожна сім’я має свій стаж подружнього життя. Так, наприклад, була пара, яка у шлюбі вже 44 роки і та, яка тільки три роки.
Цьогоріч погода не тішила теплими променями сонця, але це нікому не зіпсувало настрій. У кожної дитини була можливість ловити рибу з татом, сходити за грибами, пограти в спортивні ігри, взяти участь у різних конкурсах.
Останнього дня табору відбувалася Вечеря Господня. Було приємно спостерігати, коли разом на служінні сиділи чоловік, дружина і діти. Радістю для всіх стала молитва покаяння хлопця, який вирішив йти із Богом. Коли прийде до сім’ї час любові, залежить від кожного її члена. Адже створити теплу атмосферу любові і поваги може той, хто цього бажає і цього прагне, головне не проґавити цей дорогоцінний час.
Віктор Банніков, м. Харків