Бог не залишає Своїх справ незавершеними

Ось вода. Що заважає мені христитись? – запитує вельможа у Діях апостолів.
А от Сашко Добренко з Ірпінської біблійної церкви з питанням хрещення не квапився. Ба більше – не вбачав доцільності.

 

Саша кілька років відвідував церкву та домашні групи. Він прийшов до Бога усвідомлено. Церква могла засвідчити про справжні духовні зміни у його житті. Та розмови про водне хрещення та про важливість приєднатися до церкви були безрезультатними.

 

«Він мав купу запитань щодо новозавітного повеління охреститися, але ті відповіді, які отримував, його не влаштовували і не переконували», – розповідає Дмитро Нечитайло, лідер домашньої групи.

Та Бог ніколи не залишає людину на півдорозі. Почалася війна. Саша виїхав з Ірпеня до Рівного, де його прийняла на поселення молода сімейна пара. А Саша одразу ж долучився до праці волонтерів місцевої церкви «Благодать». «Ти ще не прийняв хрещення?», – здивовано запитували його у церковному оточені.

 

Невдовзі Саші уже доручили відповідати за логістичний напрям. Працюючи в одному кабінеті з пастором Андрієм Корнійчуком, було не уникнути глибоких духовних розмов. Пасторське серце відразу відчуло, де хлопець потребує допомоги.

«Уже в неділю після богослужіння Сашко каже, що хотів би зі мною поговорити про хрещення, бо розуміє, що треба це зробити. А у вівторок він повідомив телефоном, що уже в четвер пастор надасть йому хрещення», – пригадує Дмитро.

 

Хрещення відбулося у четвер, 24 березня, на молитовному зібранні. З цієї нагоди церква влаштувала справжнє свято.

 

Наступного дня Саша відчув внутрішній поклик їхати на Черкащину, де мешкають його батьки та сестра. Він хоче бути для них допомогою та підбадьоренням, адже вони потребують Божого миру у серці, який може дати лише Спаситель.

 

Аби Сашко і надалі міг бути серед братів і сестер в Господі, пастор Андрій Корнійчук сконтактував з помісною церквою м. Звенигородка і передав Сашка під їхню духовну опіку.