Український пастор у Нідерландах розповів про служіння церков під час війни
Вінниччина, як багато й інших регіонів України, відзначилася активною допомогою і прихистком для нужденних. Ще 2014 року помісні церкви області гостинно прийняли сотні переселенців зі сходу України. Ось і тепер, після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, віруючі з усієї області об’єдналися для служіння тисячам людей, що потерпають від війни. Цілком зрозуміло, що така активність та згуртованість викликає інтерес у християн всього світу.
Нещодавно пастор вінницької церкви “Благодать” Андрій Бабій дав інтерв’ю голландському християнському телеканалу щодо служіння церков Вінницького об’єднання в умовах війни, а також мав проповідь у церкві “Добрий Пастир” м. Барневелд.
Серед інших запитань у телестудії звучали такі:
Чому ви залишаєтесь в Україні, тоді як ваша сім’я виїхала у безпечне місце за кордоном? Ви маєте троє дітей і за законом маєте повне право виїхати з сім’єю.
Бо я повинен і я хочу щось робити для перемоги своєї країни. До того ж я є пастором церкви, і не можу просто покинути паству. До того ж, я звершую служіння у великій вінницькій церкві і маленькому віддаленому селі в Вінницькій області. Я туди їжджу декілька разів на місяць і приводжу їм їжу, ліки, речі, в яких вони мають потребу.
У Вінниці ви приймаєте внутрішньо переміщених осіб, які їдуть зі сходу на захід. Що ви можете їм запропонувати як допомогу і чи вистачає у вас для всіх місця?
- Ми безкоштовно надаємо місце для ночівлі, їжу, гарячий душ, допомогу в ремонті автомобілів, бо багато хто приїжджає на пошкоджених від вибухів чи обстрілів автівках. Також трапляється, що люди, виїжджаючи з небезпечних місць, просто не встигають взяти з собою документи, гроші та інші необхідні речі. Ми допомагаємо їм з оформленням документів.
Чи вистачає у нас місця? Ми заохочуємо людей з нашої церкви відкривати свої оселі для біженців і допомагати їм за своїми спроможностями. Інколи у нас на ніч зупинялося 250 осіб, а кількість членів помісної церкви – 300 людей. Я думаю, що наша країна зміниться завдяки об’єднанню заради допомоги одне одному, роблячи максимально все, що від нас залежить.
Чи бачите ви руку Божу у складних умовах війни? Дайте приклади.
- Я бачу Божу руку в тому, що згуртовується наша країна. Ми вже не роз’єднані, ми всі – об’єдналися як одна нація, одна країна. Ми не демонструємо один перед одним нашу відмінність, і це велике благословення, бо це Бог об’єднує країну.
Також великим дивом є те, що інші країни сильно підтримують українців, жертвуючи кошти, продукти і інші речі для мешканців країни, про яку вони навіть і не знали раніше.