Конференція у Сумах – “Шлях нашого братства”
У суботу 17 листопада в церкві «Дім Євангелія» проходила конференція за назвою «Шлях нашого братства». Промовець – пастор Олександр м. Єнакієво. У середині XIX століття на території України спалахнуло Велике євангельське пробудження. Тисячі людей залишали офіційну церкву і збиралися по домівках для читання Біблії, а також приймали святе по вірі водне хрещення у дорослому віці. Це пробудження без перебільшення можна назвати першим і найбільшим євангельським рухом в Україні.
У своїй доповіді Олександр Павлович згадав братів, які зробили вагомий внесок у поширення Євангелія в Україні:
Іван Оніщенко – перший баптист в Україні.
Михайло Ратушний – один з «піонерів» російсько-українського баптизму.
Іван Рябошапка – проповідник і місіонер, один з першопрохідців російсько-українського баптизму, пресвітер церкви села Любомирка Херсонської губернії.
Згідно із законами того часу, перехід із православ’я в протестантизм суворо заборонялося. Охрещуваним загрожувало заслання в Сибір, а тим, хто проводив хрещення – депортація.
«Це не була «американська віра», як говорили тоді деякі сучасники», – зробив висновок доповідач. «Люди читали Біблію і Дух Святий відкривав їм важливі істини. Йшов час, Слово Боже поширювалося, церкви зростали, влада змінювалась».
Дуже тяжко було нашим братам при радянській владі. Чого тільки не довелося пережити в ті роки мужам віри. Постійні переслідування, арешти, заслання до Сибіру, катування, знущання… На пам’ять приходить чудовий вірш із Біблії: «Пам’ятайте про в’язнів, немов із ними були б ви пов’язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі» (Євр. 13:3).
Незважаючи на всі випробування, сльози, біль Боже слово поширювалося. За даними статистики на 1912 рік в Україні було зареєстровано 114 642 баптистів і 30 616 євангельських християн.
Своїми думками після конференція поділився Антон Ковальчук, член помісної церкви:
«Нашому поколінню повинно бути соромно за власне ставлення до служіння. Маючи повну свободу, приміщення, час, ми просто нехтуємо зібраннями, важливими зустрічами та просто роботою в церкві. Наші брати несли Слово Істини і не боялися потрапити у в’язницю. Дуже дякую Олександру Павловичу за нагадування та поширення новою інформацією».
Дійсно, такі конференції дуже потрібні сучасним християнам. Адже вони допомагають переглянути свої цінності віруючим у XXI столітті. Вони нагадують про той неоціненний спадок, що ми отримали від наших попередників. Вони мотивують нас і сьогодні бути вірними Істині Слова Божого та нести світло Євангелії у темряву життя сучасного суспільства.
Дар’я Ковальчук