Ян Гус – ціна богобійних принципів
«Кожен християнин повинен шукати правди, ризикуючи благополуччям, спокоєм і життям», – заявив на весь світ Ян Гус. Проповідник, священик, мислитель, реформатор та ректор Празького університету – на його проповіді збиралося близько трьох тисяч слухачів.
Коли не можна мовчати
Історія Яна бере початок 1372 року у простій селянській родині в Богемії, у містечку Гусинець. Через це згодом він отримав прізвисько Гус. Значну роль у становленні особистості майбутнього реформатора відіграла його мати, коли відвезла його в інше місто – Прахатіце – в 13 років для навчання. Це був звичайний хлопчик, який поводився, як і інші діти, а свого часу навіть брав участь у проведенні комічної меси. У студентські роки співав у церковному хорі.
У 1386 році Ян Гус їде до Праги та в 1390-му стає студентом одного з університетів. Блискуче закінчивши навчання в 1396 році і отримавши звання магістра, спочатку працює викладачем, а 1401 року – деканом філософського факультету.
У 1401 році Ієронім Празький, товариш Яна, привіз із Англії кілька праць Джона Вікліфа, теолога і перекладача Біблії англійською мовою. Ці матеріали сильно вплинули на Гуса, хоча офіційне читання цих праць в університеті було забороненим. (Щодо Джона Вікліфа: він першим викривав церковну хибність папського правління). Пізніми вечорами при світлі свічки і аж до ранку Гус із радістю обговорював нові ідеї з друзями. А далі все відбувалося по висхідній – Гус уже сам читав лекції щодня для студентів, підходячи до цієї справи з любов’ю і серцем наставника.
У 1402 році починається найважливіший період життя Яна Гуса – він стає пастором Вифлеємської церкви. Його відповідальне ставлення і бажання донести істину народу були відображені у всьому, він поєднував роботу з викладанням в університеті і мав успіх у своїх працях.
Гус розумів потребу народу в слуханні істини рідною чеською мовою. Він мав поміркованість і мудрість від Бога, тому знав, як достукатися до людських душ. Ян Гус використовував картини зі склепінь у церкви для дохідливого донесення інформації. У його соборі на стінах була передана розкіш папських нарядів на противагу скромності Христа. Його послання полягало в тому, що найвищим надбанням людини є абсолютна любов до Бога. Як доказ любові до людей Гус споруджував будинки для бідних родин і студентів. Він вважав, що найбільшою потребою людини є абсолютна любов до Бога. Завдяки своїй щирості, посвяті Богові і людям, Гус мав великий успіх у своїх проповідях.
У цей час між Богемією та Англією склалися дуже тісні зв’язки, оскільки англійський король Ричард II одружився з Ганною Богемською.
До 1410 року Гус намагався своїми яскравими проповідями і всією діяльністю провести реформу римського християнства, не виходячи за його рамки. Але вся його діяльність не мала успіху, хоча сам король підтримував реформаторів. Ян мав неабиякий авторитет, оскільки королева Софія обрала його своїм духівником і підтримувала з ним товариські стосунки.
Однак проти нього повстало майже все духовенство. Незважаючи на це, 1409 року Гус був обраний ректором університету, і з цього моменту в університеті утвердився богемський національний вплив.
Після 1410 року протистояння реформаторів і папства стало відкритим. Ян Гус був відлучений від церкви. Почалося гоніння на праці Вікліфа, але Гус, як і раніше, проповідував чеською мовою, а його проповіді збирали безліч народу. Все ж незабаром він змушений був покинути Прагу, і в період вигнання Гус написав свої основні праці: «Про церкву» і «Про симонію».
1414 року в Констанці був скликаний собор, на який імператор Сигізмунд запросив Гуса, гарантуючи йому безпеку – охоронну грамоту. Але після прибуття на собор Гус був заарештований і засуджений до смерті, незважаючи на гарантії імператора.
На соборі було доведено, що сам Папа Іоанн винен у важких злочинах. Тому собор позбавив його тіари, і був вибраний новий Папа. Але той же самий собор, який позбавив влади Папу, мав намір знищити і реформатора. Після приїзду до Констанци Гус був арештований і вкинений до в’язниці. Під час тривалого суду він твердо стояв за віру й істину. Коли йому запропонували відректися від свого вчення або померти, він обрав долю мученика.
Коли Гуса прив’язали до стовпа і все було готовим для того, щоб запалити багаття, йому вдруге було запропоновано відректися від своїх помилок і врятувати своє життя. «Від яких помилок я повинен відректися? – запитав Гус. – Я не вважаю себе винним у помилках. Закликаю Бога у свідки, що все, про що я писав і проповідував, мало на меті врятувати душі від гріха і загибелі, і тому я з радістю своєю кров’ю захищу істину, яку проповідував».
Перекази приписують йому вислів «O, sancta simplicitas!» , що означає «О, свята простота!» Ці слова він промовив, коли якась літня жінка підкинула поліно у вогнище, на якому його спалювали.
Навіть вороги реформатора були приголомшені його героїчною поведінкою. Коли тіло Гуса згоріло, його прах разом із землею, де він лежав, був зібраний і кинутий до Рейну. Його гонителі були упевнені, що вони викорінили істину. Та вони навіть і не підозрювали, що прах, віднесений в океан, буде схожий на насінини, розсіяні по всіх країнах, які принесуть плід через проповідників істини у нових місцях.
Отже, 6 липня 1415 року Ян Гус був спалений на вогнищі, мужньо зустрівши смерть. Звісно, такий результат лише розпалив богемський розкол. Почалася громадянська війна, і реформаторський рух набув більш радикальних форм.
Гуситський рух
Страта Яна Гуса (1415 р.) і Ієроніма Празького (1416 р.) за рішенням Констанцького собору викликала вибух обурення серед чехів та стала поштовхом до гуситських війн.
У гуситському русі від самого початку позначилося два крила – помірне (чашники) і радикальне (таборити), що мали різні цілі. Чашниками, представниками поміркованої течії, були переважно магістри-богослови університету, частина панів і лицарів, середнє духовенство, багато ремісників.
Гусити засуджували накопичення багатств церквою і духовенством, вимагали позбавити католицьку церкву її землеволодінь, закликаючи повернутися до «євангельської бідності». Вони вважали, що для того, аби кожна людина могла зрозуміти Закон Божий, богослужіння повинно здійснюватися рідною чеською мовою. Також критикували католицьке причастя для духовенства хлібом і вином, а для мирян – лише хлібом; доводили, що в першопочатковому християнстві всі причащалися однаково.
Із промов Яна Гуса
Я бентежу народ? Це звинувачення нагадує звинувачення Христа: збентежив усю Юдею – від Галілеї до цих місць. Хто проповідує, щоб священики не були розпутниками, не грабували в жадібності свій народ, продаючи йому святі таїнства, а задовольнялися б одним скромним життям, того зараз же називають ганьбителем церкви і єретиком. Хто ж проповідує, що священики праведні, що вони Божі помічники і мають владу спасати і губити душі віруючих, що ніхто не сміє їх покарати, вони ж мають право на найкращу їжу і найбагатші володіння, той гідний проповідник і йому дозволено проповідувати.
Пильнуючи, стійте за віру, поводьтеся гідно, будьте сильними, нехай в любові творяться всі ваші справи… Нам ще треба вчитися нікого не ображати, бажати всім добра, шанувати старших, не заздрити, остерігатися зверхності, керуватися розумом і любити доброчесність. Щоб не соромитися говорити правду.
Папська булла про індульгенції перечить вченню Христа. Бо якщо так продавати відпущення гріхів, яке може дарувати один тільки Бог, тоді й сам диявол міг би з’явитися, дати гроші і негайно потрапити на небо!
Справжнім і безстрашним учням Христа слід нині, озброївшись Євангелієм і взявши меч, яким є Слово Боже, боротися проти коріння антихриста!
Тому, вірний християнине, шукай істину, слухай істину, вивчай істину, говори правду, дотримуйся істини, захищай істину навіть перед лицем смерті; бо істина визволить тебе від гріха, диявола, духовної смерті і, нарешті, від вічної смерті.
Сара Коваль, кореспондент ВСЦ ЄХБ