Ціна віри іранця
Даман Хусейн – людина, яка знає ціну слідування за Христом. Цей чоловік – уродженець мусульманського Ірану, родом із древнього міста Сузи, за національністю – перс. Сьогодні я по праву називаю його братом, адже маємо з ним Одного спільного Батька – Небесного.
Сьогодні Даману – 33, і його життя тісно пов’язане з Україною, тому що 2005 року він ступив на нашу землю, щоб здобути освіту в Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Цікавість до християнської культури і сон, який він побачив у вісімнадцять років, змусили вдатися до пошуку істини.
Колись давно цьому іранцеві наснилося, як сяючий, наче сонце й золото, Пророк Ісус промовив до нього: «Іди до мене». Він не розумів значення побаченого, але з’явленого Пророка шанував, так як Він був Одним із найшляхетніших у Корані. Проживаючи у Печерському районі столиці, Даман якось надумав піти зі своїм російськомовним другом до лаври. Знайшли там священика і попросили більш детально розповісти про Ісуса та Його науку, натомість же їм вручили книгу, написану українською мовою, порекомендували прочитати і лише тоді ще раз з’явитися для бесіди. На жаль, читати Даман українською не міг, тому на цьому пошуки й скінчилися.
Із того візиту минув місяць, і ось, одного дня навідавши своїх друзів, хлопець помітив на столику папірець з адресою іранської церкви. Цікавість не змусила довго чекати, і вже найближчої неділі юнак потрапив на богослужіння. Іранська церква виявилася протестантською общиною, яку відвідують ті, хто приймає християнство. Незабаром, щиро прийнявши Христа як свого особистого Спасителя, Даман став членом цієї громади. Мовчати він не міг, тому його друзі- мусульмани почали часто чути від нього слова подяки живому Богу і жодних слів, які б стосувалися релігії юності. Він нарешті прийшов до Того, Хто кликав його з неба уві сні, але вже не як до Пророка, а як до Божого Сина, що на Голгофі дарував спасіння. Близько дев’яти студентів за той рік покаялось і прийняло хрещення, тому цей факт не міг бути непоміченим. Батьки цих юнаків почали приїжджати до України, щоби забрати дітей. Батько одного з них був мулою, тому дивитися крізь пальці на все це не зміг – він повідомив Іранське посольство про Дамана Хусейна, який зводить дітей з вірного вчення. Почалися погрози, залякування і просто терор. Із цього моменту двері у рідну країну для іранця зачинилися. Повернення означає невідворотну загибель за законами батьківщини. Ніхто навіть не слухатиме, а за те, що братам поширював «лжевчення», прощення бути не могло.
Дехто з родини відвернувся, дід-міліонер перестав фінансувати навчання, вимагаючи відречення від християнства. Батьки кілька разів приїздили в Україну, благаючи схаменутися, та все марно. Брат Даман вибрав, Кому служитиме.
Через постійні погрози потрібно було переїхати з Києва. Товариш-мусульманин запросив до себе на Волинь. Бажаючи побути там два тижні, Даман ось уже чотири роки проживає у цьому гарному краю.
Необхідно було щось вирішувати з національністю, просити в ООН статус біженця, та не все так просто, як здавалося молодику. Його одразу ж повідомили: «Готуйся до депортації, бо у нас 55 тисяч заявок на статус біженця – тобі нічого не світить». Даман був готовий прийняти смерть на батьківщині. Віра у вічне життя з Господом забрала увесь страх, промайнула думка: «Статися це має, бо по-іншому – ніяк».
У цей час віруючі з Волині знайомляться з іранцем, і він починає відвідувати їхню церкву. Любов, співпереживання і щире серце допомогли Даману з його «дозвільними баталіями». Пастор церкви, Степан Степанович Бандура, написав лист в ООН з проханням допомоги молодому християнинові. І сталося диво! Термін дії чинних документів ось-ось мав добігати кінця, однак прийшла відповідь про те, що двом людям вручається статус біженця і один з них – Даман Хусейн! Це було 2009 року. В цей час Даман став членом баптистської громади в селі Рожище Волинської області та продовжував навчатися в Київській теологічній семінарії. Згодом була написана брошура «Погляд на іслам під маску», в якій автор у доступній формі розповів про всі темні сторони мусульманства, а особливо про культ Мухамеда.
Цієї весни Даман став учасником Міжнародного автопробігу «Серце для сиріт» в Україні. Сьогодні він їздить Україною та відкриває християнам небезпеку, коли ті впускають мусульман у сімейне життя своїх рідних, коли зовсім юні дівчата, почувши істину про живого Бога, зваблюються улесливими пропозиціями чоловіків мусульманського віросповідання і одружуються з ними.
…За кільканадцять хвилин Даман Хусейн вирушатиме з Волині до столиці потягом. Я скористався нагодою і запитав у нього про три важливі речі щодо його віри.
- Дамане, чому ти сьогодні є християнином?
- Я знаю, що Господь сьогодні покликав мене до Своєї праці, щоб мусульмани, слухаючи мусульманина у минулому, робили правильні висновки у своєму житті та йшли до Христа. Одних переконую, інших прошу, а тих, хто переслідує, благословляю. Це моя справа, і я робитиму її доти, доки Господь дасть мені сил.
- Яка ціна твого слідування за Ісусом?
- Можлива смертна кара, відмова рідних і друзів від мене, сум за рідним для мене краєм, який постійно згадую з тугою, фінансова нестабільність та постійні гоніння від мусульман. Можна перераховувати ще багато чого, але я зробив свій вибір свідомо, обдумавши геть усе і збагнувши, яку ціну колись платили за мене.
- Що б ти побажав тим, хто, як і ти, починає місіонерську працю?
- Скажу одне: якби не клаптик папірця на столику друзів, то, можливо, я ще не скоро став би Божою дитиною. Можливо, сьогодні далі працював би на нафтових родовищах, як і раніше, і, хоча б отримував високу зарплатню, при цьому залишався б убогою людиною. А тепер я став багатієм і спокій у серці отримав безкоштовно, маючи надію на вічність зі своїм Господом Ісусом Христом. Можливо, одного дня ваше слово змінить чиєсь життя, а можливо, просто ваше життя змінюватиме життя оточуючих людей.
Залишається двадцять хвилин до відправки потяга і я, як завжди, бажаю Даману благословень в тому непростому служінні, яке він звершує. Я готовий благословляти усіх тих, хто, почувши голос від Бога, не закрив свого серця.
Сергій Ковальчук, Перша рівненська церква ЄХБ