Реформація і музика
Стіве, Ви є директором організації «Музика в світовій культурі». Яку роль відіграє музика у житті людей, не залежно від ментальних відмінностей?
Музика відіграє багатозначну роль у житті кожної людини. Це унікальна форма емоційного, духовного та культурного вираження — така, що виходить за рамки здатності людини виражати щось у словах.
Музика відображає та сприяє ідентичності нації, етнічної групи, народу. Музика виражає бажання до соціальних змін і забезпечує безпосереднє комунікацію з тими бажаннями, що мають набагато більшу емоційну інтенсивність, ніж лише слова.
Це не співпадіння, що пісні революції в країнах Балтії призвели до розпуску Радянського Союзу. Музика завжди була інструментом соціальної критики.
Крім того, музика є основним шляхом поклоніння Богу. Музика в церкві значною мірою сприяє нашому вираженню похвал та палкої любові Богу, а також допомагає нам виразити власне вчення і теологічні погляди. По суті музика відіграє роль богослужіння, учнівства та євангелізації в церкві.
Як Ви вирішили стати музикантом, науковцем, що досліджує музику? Яка історія Вашого успіху?
Я виріс у музичній сім’ї, тому я не знаю, чи приймав я насправді рішення — стати музикантом чи ні. Я був ним! Мій батько був прекрасним співаком, музичним педагогом і диригентом. У мами теж чудовий голос і вона і тепер навчає дітей урокам гри на фортепіано, хоча їй вже 77 років! У неї ще багато сил та пристрастей до вчителювання.
Я вирішив грати на віолончелі, коли мені було 12 років. Для більшості людей це запізно починати вчитися гри на музичному інструменті, однак, я вже мав міцну основу в грі на фортепіано, скрипці, в знанні теорії музики та співу, тому це був не складний перехід.
Я відчув сильне бажання диригувати, коли був у старшій школі. Почав керував моїм першим оркестром, коли мені було 17 років. Можна сказати тоді я відчув сильний поклик стати музикантом …
Але хотів стати не просто професійним музикантом для розвитку кар’єри та заробляння грошей. Я прагнув об’єднати силу музики з служінням Богу. Сила музики така велика, що вона дає неймовірний доступ до закритих націй та донесення євангелії людям, які інакше не хочуть чути Слово Боже.
Отримавши ступінь бакалавра з музичної освіти, я три роки викладав струнні інструменти та займався оркестром у державних школах у Мічігані. Потім повернувся в університет, щоб отримати ступінь магістра музики.
Після цього я навчав у державних школах ще п’ять років, перш ніж отримав дослідницький грант для написання і захисту докторської дисертації в музичній освіті в Eastman School of Music (один з найвищих інститутів музики в США).
Мій інтерес до наукового дослідження музики розпочався під час магістратури і продовжується донині. Я цікавлюся науковими фактами, як функціонує мозок і що мотивує людей вивчати музику.
У моїх дослідженнях є два основних напрямки. Перший — педагогічний, і я опублікував дві книги на англійській мові у сфері струнної педагогіки.
Другий напрям — психологічно-соціальний. Я надзвичайно зацікавлений в тому, щоб розкрити роль музики у формуванні як особистості, так і нації: з точки зору духовної, еволюційної, культурної та загальної ідентичності.
Яка роль батьків в формуванні мистецьких смаків дитини?
Існує як позитивна, так і негативна роль.
Діти повинні бути оточені музикою відмінної якості широкого кола жанрів. Батьки не повинні боятися грати класичну музику для своїх дітей (багато християн чомусь бояться цього, можливо, через те, що така музика використовувалася за радянських часів як інструмент пропаганди).
Вони повинні співати зі своїми дітьми і дозволяти їм брати уроки музики, якщо це можливо, з раннього віку.
Музика постійно змінюється, і існує природний страх, що коли музика змінюється, то і наша культура змінилася і що наша доктрина повинна змінитися. Проте це не обов’язково так. Музика певної доби відображає ідеї і ідеали народу тієї епохи: як люди відчували, жили і переживали життя в певний момент у певному контексті. Ось чому музика варто розуміти у її власному контексті.
Нещодавно Ви провели дослідження, як Реформація вплинула на мистецтво. Розкажіть, що саме найбільше Вас вражає…
Ми прийшли до висновку, що Реформація вплинула на кожну сферу життя: економіку, політику, освіту тощо. З точки зору мистецтва, я думаю, що найдивовижнішим є неймовірний вибух художнього вираження, який виник як результат Реформації.
Чим відрізнялися композитори від інших? В чому особливість їх творчості?
Це важко сказати лише кількома словами. Основні зміни, які ми спостерігаємо в той час, стосувалися шляхів використання музики в церкві.
Перші протестантські композитори, в тому числі і Лютер, зрозуміли, що люди хочуть співати своєю рідною мовою, яку вони розуміють. Розвиток стилю гімну є результатом Реформації, і його розвивали далі такі композитори, як Йоганн Себастьян Бах.
Я не думаю, що Ви можете відокремити Лютера та Баха від музики. Взагалі музика в церкві стала спільною, де люди повинні були бути активними учасниками поклоніння Богу, а не пасивними спостерігачами священиків за вівтарем або екраном.
Як музика впливає на світогляд людини? Її душу?
Це складне питання. Якщо ми скажемо, що музика «впливає» на світогляд, тоді треба сказати, що музика має магічну силу, і музика по суті — хороша чи погана.
Я не вірю, що це так. Я вірю, що музика нейтральна — вона не має сенсу, крім значення, яке надає їй слухач.
Проте, коли ми чуємо музику в конкретному контексті, особливо коли є глибоке емоційне значення (можливо, на весіллі, під час політичних потрясінь або на похоронах) ми схильні підключати цю музику до цього контексту.
Наш мозок також створений таким чином, що коли ми відчуваємо емоцію в певній ситуації, наше тіло вивільняє ендорфін, який називається допамін, що дає нам почуття задоволення і навіть насолоду. Допамін також є частиною процесу фізичного зміцнення нервових зв’язків у нашому мозку.
Отже, результатом звучання музики в певній ситуації є сильний зв’язок місця і часу зі значенням, яке надає їй людина. Але музика сама по собі не має сили, окрім тієї сили, яку йому надає слухач.
Чим відрізняється духовна музика від світської? Змістом? Стилем? Місцем виконання?
Як я вже казав раніше, ви не можете визначити один світський чи священний стиль музики. Музика завжди пов’язана з контекстом.
Проблема полягає в тому, що, якщо ми чули певний стиль музики в світському контексті, дуже важко слухати цю музику в церковному контексті. Наприклад, я знаю жінку, яка формувалась як музикант, акомпонуючи на фортепіано для свого батька, що був саксофоністому барах.
Коли вона стала християнкою, то перестала грати в барах. Але вона не могла чути, як грає саксофон без асоціацій, як її батько грає подібну музику в барі.
Але багато людей грають на саксофоні в церквах, і це не заборонено. Однак люди дійсно хочуть визначити для себе певний музичний стиль як християнський чи світський. Дуже важко визначити з універсальний стиль, який буде для всій прийнятним.
В музиці — зміст твору дуже важливий, як і ставлення виконавця. Взагалі, музикант у церкві повинен бути скромним, зосереджуючи увагу не на самому собі, а на тому, щоб зкеровувати людей до Бога. Музикант у церкві повинен бути добре навчений, володіти мудрістю, хорошими музичними знаннями та музичною підготовкою. Існує навіть обговорення цього в Старому Завіті.
Чи вплинула європейська Реформація на культуру США? Як?
Звичайно! Пуритани, які приїхали до Америки на початку 1600-х років, добре знали про Реформацію.
Вони виривалися з релігійної диктатури в Англії та Північній Європі так само, як протестували Лютер та інші. Проте ми не бачимо, щоб американська культура особливо бурхливо розвивалася аж до революції 1776 року.
Однак наприкінці 18 століття музичні лідери, особливо протестантські церкви, почали працювати над підготовкою людей до того, як співати. До цього часу спів у церквах був надзвичайно низької якості.
Лоуелл Мейсон — відомий американський церковний музикант, який написав сотні гімнів і розпочав освітні музичні програми в державних школах Бостона, штат Массачусетс, на початку 1800-х років. Інші пастори також подорожували по країні, беручи з собою в поїдки співучих майстрів.
Іноді вчителі музики подорожували самостійно і навчали тиждень у певній громаді в школі. Все це формувало культуру ранніх Сполучених Штатів. За винятком Католицької церкви, де латинська мова була використана в месі до кінця 20-го століття, музика в американських церквах була в основному більш сучасною.
Церковні лідери, такі як брати Уеслі, були відповідальними за написання багатьох гімнів, які співали як в Англії, так і в США. Взагалі, спів та музичні традиції протестантської Англії та США є досить подібними, виходячи з спільної мови, а також загальних культурних цінностей.
Реформація також вплинула на пізніші роботи Джона Келвіна, власні смаки якого були досить консервативними. Він вважав, що музика є потенційно небезпечною, тому що вона дуже зворушує емоціяї; однак він визнавав її цінність у поклонінні. В результаті в нашій пресвітеріанській церкві ми маємо більш консервативні традиції.
В США духовна пісня в стилі госпел чи спірічуелс є частиною американської культури. В Україні ж — будь-яка згадка про віру чи християнські цінності в поп-культурі вважається «неформат». Чому важливо окрім душевних пісень популяризувати і духовні пісні?
Це дуже складне питання, як я вже згадував вище, бо дуже багато залежить від контексту пісні і мети співака та композитора.
Якщо метою є виконання музики на великих концертах щоб заробляти гроші, співак зробить все, що продати більшість квитків. Це може призвести до фокусування на стилі, а не на змісті.
Я вірю в те, що церква повинна керувати розвитком культури, як вона робила протягом століть. Одне з втрачених спадщин Реформації — церква відмовилася від своєї позиції в суспільстві і перейшла до секулярної культури в період Просвітництва. З того часу музика розвивалась як для позацерковної культури.
Важливо пам’ятати, що Євангелія означає з грецької «Добра новина» або «блага звістка», тому ця музика повинна використовуватися для передачі повідомлення невіруючим.
Крім того, музика афро-американців базується на традиціях, що виникли в Африці, вона також була під впливом болю і страждань тих, хто був поневоленим. У їх музиці часто містяться приховані повідомлення про прагнення до свободи або про особливе таємне спілкування між афро-американцями таким чином, що американський майстер не зрозуміє.
Я вважаю, що для кожної культури важливо розвивати власний музичний стиль, а не просто приймати те, що здається популярним в інших місцях.
Ви приїжджаєте в Україну багато років, навіть вивчили нашу мову. Чи змінилася наша країна за останні 20 років і над чим нам ще варто працювати? Що порадите українцям?
Багато що змінилося, але багато ща є незмінним. Що я бачу — зміни не обов’язково відбуваються на краще. Звичайно, зараз існує набагато більше матеріальних благ. Продукти харчування та інші товари доступніші зараз.
Тіньовий «неофіційний» ринок продовжує добре працювати. Але уряд все ще неймовірно корумпований. Податкова система порушена, і люди все ще занадто залежні від державних субсидій. Духовні потреби такі ж великі, але люди використовували матеріальні речі, щоб тимчасово врятувати свій духовний голод. Боюсь, що це не дуже добре.
З іншого боку, це благословення бачити розвиток багатьох нових музичних служінь у церквах України. Є так багато високоосвічених християн, і вони повинні перейти на керівні посади в українські установи. Церква може продовжувати відігравати велику роль у розвитку сучасної України, але церква повинна залишатися контекстною церквою (враховувати наявні обставини), щоб процвітати.
Ольга Романенко
Джерело: r500.ua