Нове життя для улюбленців сонця
Cлужіння студентам-іноземцям у Харкові
Церква «Нова надія» була заснована влітку 2001 року як результат проведення дитячого літнього табору. Протягом тижня роботи табору багато підлітків та їхні батьки прийшли до Христа, утворилися малі групи та почалися регулярні зустрічі з вивчення Біблії. Вже наприкінці осені ми почали проводити недільні богослужіння та готувати людей до прийняття водного хрещення.
У Великодню неділю 2002 року хтось постукав до мене в кабінет. Відчинивши двері, я побачив у коридорі трьох молодих африканців. Вони представилися: «Нас звати Мойсей, Давид та Мойсей. Ми студенти з Уганди. Ми віруючі і шукаємо, де б ми могли поклонитися Господу цього Пасхального дня». Вони говорили англійською. Я запросив їх зайти, адже був дуже радий такій зустрічі. Сам я володію англійською. Більше того, народився в Африці, в Народній Республіці Конго, де мій батько проходив строкову військову службу після закінчення університету. Розмовляючи з цими студентами, я зрозумів, що в Харкові не було церкви, яка б звершувала служіння серед студентів-іноземців їхньою рідною мовою. Моє серце запалилося, і в ньому начебто ожили слова нашого Господа: «…і Моїми ви свідками будете… аж до краю землі». Я почав розуміти, що Господь закликає нашу церкву не тільки прийняти цих хлопців, але й почати посилено шукати Його волю щодо служіння студентам-іноземцям у нашому місті.
Я запросив хлопців прийти до нас на вечірнє богослужіння, яке мало відбутися за кілька годин після нашої зустрічі. Мушу зізнатися, що у мене закралися сумніви, чи повернуться вони, однак, на превеликий подив і щастя, вони прийшли. Я дав їм план своєї проповіді англійською і посадив поруч із ними перекладача. Все служіння вони уважно слухали й співали ті пісні, які знали. Після зібрання ми всією церквою вітали їх, а потім, запрошуючи їх на наступне служіння, я попросив, аби вони розповіли про нашу церкву друзям.
Наступної неділі їх було вже п’ятеро. Ми почали зав’язувати з ними стосунки, і, зрештою, кількість африканців у церкві почала зростати. Особливе зростання ми помітили вже після літніх канікул. До нас повернулися не тільки наші друзі, але прийшли й нові студенти, які щойно приїхали в Україну на навчання і почули про нашу церкву в гуртожитках або університетах. Із кожною неділею їх ставало дедалі більше. Ми ж почали співати гімни та пісні поклоніння російською та англійською, а також перекладати проповіді.
У грудні 2002 року ми вирішили провести перше окреме різдвяне служіння англійською мовою. На це служіння прийшло понад 30 осіб! Це дало нам колосальну надію, і вже з нового року ми почали проводити окремі ранкові недільні служіння англійською. Спершу це було одне служіння на три тижні, потім − на два. Але вже до весни наші служіння стали щотижневими, а кількість іноземців зросла до сотні і швидко перевищила число українських членів церкви. З тих пір сотні студентів із більш ніж тридцяти країн світу стали «випускниками» нашої церкви.
У нас є дві мети в служінні іноземним студентам. Перша мета короткострокова. Вона спрямована на період навчання у Харкові. Ми готуємо їх «…поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2 Тим. 2:15). Друга мета довгострокова: ми молимося про те, щоб одного разу вони, повернувшись у свої країни, заснували там власні церкви. Через майже дванадцять років нашого служіння ми вже бачимо Божу дію й у виконанні цієї довгострокової мети.
Влітку минулого року Господь благословив мене передати російськомовне служіння іншому братові, я ж зосередив увагу безпосередньо на іноземному служінні. Сьогодні наше служіння відвідують десятки студентів із 25 країн. У нас існує розвинена мережа малих груп з вивчення Біблії в гуртожитках. Молоді люди керують музичним служінням, служінням вітання і допомоги. Вони постійно благовістять в університетах. Наша основна група − це студенти зі Східної Африки, які розмовляють англійською.
У нас також проходять два окремих додаткових служіння китайською мовою: одне для студентів, а інше для китайських мігрантів, які живуть і працюють у Харкові. Ми також плануємо розпочати роботу зі студентами Західної Африки, які розмовляють французькою мовою, з індусами та в’єтнамцями. Цілком реально, що через свідчення китайців, ми зможемо досягати арабів − про це свідчать факти місіонерської роботи по всьому світу.
Я постійно проводжу час із ними, бажаючи «робити учнів», проводжу регулярну лідерську групу, що складається з керівників малих груп і служінь. Крім цього, зустрічаюся з кожним лідером сам на сам щонайменше раз на місяць для наставництва, особистої підзвітності та підбадьорення. Протягом тижня молоді люди зустрічаються в малих групах у гуртожитках, на репетиціях тощо. У нашій церкві дійсно є «життя», адже члени піклуються один про одного, спілкуються, допомагають одне одному і переживають разом свої радості та невдачі.
Мене часто запитують, чи легко служити іноземцям? Ні, нелегко. Між нами є високі культурні бар’єри. Вони не одягаються так, як ми, не розмовляють нашою мовою, по-іншому сприймають світ. У їхніх церквах − зовсім інші традиції. Більше того, не кожен українець, навіть віруючий, легко приймає тих, хто відрізняється кольором шкіри. Але якщо Господь дає покликання служити несхожим на нас, то Він дасть і сили подолати всі перешкоди.
У чому запорука результативності служіння іноземцям? По-перше, це вірність Божому покликанню і молитва. Без молитви про таке служіння та його майбутнє, це неможливо. По-друге, одному нести таке служіння важко. Необхідна підтримка як українських служителів, які будуть підбадьорювати і допомагати. Я дуже вдячний Богові за наших харківських братів! По-третє, необхідно любити тих, хто так відрізняється від нас. Любов − це ключ. Любов розтопить будь-який лід і розтрощить будь-яку перешкоду. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:35).
Хочу підбадьорити читачів, які переживають Боже керівництво, почати нести Євангеліє і служити іноземцям в Україні: не бійтеся, починайте! Моліться, заручіться підтримкою ваших служителів і починайте. Вас здивують результати, коли ви виявите любов до тих, на кого ми так часто не звертаємо уваги! Також приїжджайте до нас у гості! Ми будемо раді познайомити вас з нашим служінням.
Віталій Сорокун, пастор церкви «Нова надія», м. Харків