Кращий час – для дитини
Відразу обмовлюсь, що в цих роздумах поняття «кращий час – для дитини» не означатиме ставлення до неї як до якогось культу чи ідола, де все крутиться навколо дитини.
«Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон» (Іс. 8:18). Дивним чином, згідно із задумом Самого Господа Бога, ми, люди, приходимо в цей світ, народжуючись «від чоловіка». Починаючи від Адама і Єви, кожна людина є чиєюсь дитиною. Займенник «чиєюсь» явно вказує нам на присутність батьків – дуже важливого і відповідального призначення. І хоча «чиєюсь» – це неозначений займенник (за правилами будь-якої мови), тим не менше всі ми чудово розуміємо, що у кожної дитини є конкретні батьки: батько і мати.
Батьки і діти – це такий унікальний тандем, у якому одні мають обов’язки і відповідальності перед іншими.
Великою Божою метою є зміна людей на краще, спрямування їх до життя, наповненого духовним змістом, кінцевим результатом якого буде прославлення Бога. Думаю, саме це мав на увазі Ісус Христос, коли вимовив слова: «Я прийшов для того, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Ів. 10:10). Людям властиво міркувати про необхідність зміни оточення, ситуацій, уряду чи ще когось. Однак Біблія каже про те, що Бог бажає змінити нас, а не обставини. Господь усе спрямовує на те, щоб допомогти нам перемінитися з образу Адама в образ Ісуса Христа. Можна сказати, що люди – це певною мірою інструмент у Божих руках для досягнення Його мети. І тут не можна переоцінити роль сім’ї та сімейних стосунків, які Біблія підносить до священного рівня.
Основи духовного життя людини закладаються під час виховання в сім’ї. У Святому Письмі ясно вказано, що виховання дітей є прямим обов’язком батьків (Пр. 1:8; 6:20, Еф. 6:1-4). Слово «виховання» не слід сприймати в якомусь негативному значенні – як «покарання», а швидше у значенні навчання або настанови. Звичайно ж, потрібно, щоб батьки самі передусім були навчені, наставлені в істинах Божого Слова, були духовно і фізично зрілими відродженими людьми.
Біблійний погляд на виховання батьків своїх дітей можна викласти в основних принципах:
- Виховувати не означає карати, але розвивати навчання позитивного, хорошого, доброго.
- Виховувати – значить закладати правильні стосунки між людьми. Результат правильного виховання – це не стільки те, що говорить і робить дитина (хоча це важливо для дитини, батьків і оточуючих), скільки те, ким вона є по суті.
- Виховувати – це впливати. Будь-хто з батьків може не стриматися і покарати дитину (це також важлива частина виховання, але не основна), але виховання – це таке ставлення до дитини, через яке батьки впливають на неї.
- Виховувати – це необхідність, яку не просто диктує наш час; виховання є важливим, воно конче потрібне! Проблемам краще запобігти за допомогою виховання, ніж їх потім вирішувати і виправляти у житті дитини та оточуючих.
- Виховувати – значить при потребі застосовувати й покарання. Покарання має бути послідовним, справедливим, має правильно відображати причину невдоволення батьків не дитиною, а її провиною; іноді покарання може містити в собі і тілесне покарання, але в жодному разі не приниження дитини.
Виховання дітей протягом їхнього спільного життя з батьками, а це може тривати до 20–25 років, є в тій сім’ї, де стосунки між батьками і дітьми є духовно здоровими.
Продовжуючи міркувати над темою виховання дітей, необхідно насамперед звернути увагу на такий чинник, як зрілість самих вихователів. Гадаю, усі ми погодимося, що поведінка батьків – це приклад для дітей у духовному навчанні. Якщо батьки самі не чинять правильно, то чи можуть вони розраховувати на послух дітей у тих чи інших питаннях. Наприклад, використання в побуті чи спілкуванні неправильних слів або висловлювань. Перш ніж виявляти владу над дитиною і виховувати її, навіть у дусі Святого Писання, самим батькам слід усвідомити те, що вони перебувають під владою Бога і Його Слова!
Виховання як навчання Божих дітей принципів не пропонується батькам як вибір. Це їхній обов’язок! Причому останнє твердження можна було б повторити кілька разів, наголошуючи на кожному слові знову і знову. Саме батьків, а не вчителів у загальноосвітній, християнській чи недільній школі; саме батьків, а не дияконів чи пасторів помісної церкви; саме батьків, а не їхніх батьків (при всій повазі до бабусь і дідусів, пасторів і вчителів).
Сьогодні суспільство і церква, напевно, як ніколи раніше, особливо потребують духовних батьків, які не тільки розуміють важливість правильного виховання дітей, але які і практикують біблійні принципи навчання і виховання підростаючого покоління.
Бесіди з дітьми про Бога, про Його стосунки з людиною, про безліч біблійних істин і їхнє практичне застосування в нашому житті – ось початок виховання.
Молитви за дітей до Бога і розмови з дітьми про Бога можуть і повинні простежуватися в житті батьків, які стурбовані тим, щоб діти виросли вихованими в дусі Божого Слова. Мабуть, сьогодні найважче знаходити час для дітей, для спілкування з ними, для настанов їх в істині. І я не можу погодитися з підходом «вільний час – для дитини». Найкращий час – для дитини, точніше, разом із дитиною. Разом із нею в якомусь занятті, в праці, в служінні, в прославленні, в активному відпочинку.
Звісно ж, в одній короткій статті неможливо висвітлити всі сторони такого складного і місткого поняття, як виховання дітей у сім’ї. Нехай Господь Бог допоможе нам бути вірними батьками, які правильно виховують тих дітей, яких Він доручив нам на певний час і за яких нам звітувати перед Ним.
Сергій Тесленко,
пастор, старший пресвітер ОЦ Кіровоградської області