Керівництво Союзу ЄХБ
Голова Союзу є головною духовною та керівною особою Союзу, яка відповідає за загальний духовний стан братства і представляє інтереси церков ВСЦ ЄХБ на громадському, релігійному, державному рівнях в Україні та за кордоном, проводить і бере участь у духовно-освітніх конференціях та семінарах, допомагає у вирішенні складних питань служіння у церквах, координує роботу виконавчого комітету та Ради Союзу. Голову ВСЦ ЄХБ обирають делегати з’їзду строком на п’ять років з правом переобрання на наступний термін.
Голова ВСЦ ЄХБ звітує про своє служіння Раді Союзу та черговому з’їзду представників церков братства.
Для того, щоб керувати спільнотою віруючих, у першу чергу, необхідні не великі знання, глибока освіченість та блискавичні організаторські здібності, а плоди побожного життя, посвяченого і керованого Святим Духом, плоди смиренного та відповідального ставлення до малих і великих справ, жертовного звершення довіреного служіння для слави Божої.
Головне завдання, яке стоїть перед духовними керівними особами: «Пильнуйте себе і всю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю» (Дії 20:28).
Антонюк Валерій Степанович, голова ВСЦ ЄХБ
Валерій Антонюк народився 24 червня 1969 року на Вінниччині.
Освіта духовна вища: Ірпінська біблійна семінарія, випуск 1995 року за програмою «Бакалавр пасторського служіння». Київська богословська семінарія, випуск 2002 року за програмою «Магістр служіння».
Також 1987 року здобув середню професійну освіту в Полтаві.
1988-1990 роки – служба в армії.
Духовне формування від юності проходило у Рахнянській церкві ЄХБ Вінницької області. Тут 1986-го року прийняв святе по вірі водне хрещення.
З 1990 по 1994 рік звершував служіння керівника молоді Полтавської церкви ЄХБ.
1994 року був рукопокладений на пасторське служіння у полтавській церкві «Відродження», а з 2005-го – у церкві «Спасіння».
З квітня 2000 року очолив об’єднання церков ЄХБ Полтавської області.
2006 року обраний на посаду виконавчого секретаря ВСЦ ЄХБ з переїздом до Києва. У цьому ж році обраний на пасторське служіння у київській церкві «Преображення».
Упродовж останнього десятиліття веде викладацьку діяльність у вищих християнських навчальних закладах. Автор низки семінарів і доповідей духовно-просвітницького спрямування.
Рішенням 26-го з’їзду ВСЦ ЄХБ (28 травня 2010 року) Валерій Степанович Антонюк обраний першим заступником голови ВСЦ ЄХБ, а наступного, 27-го з’їзду (13 червня 2014 року) – головою братства ЄХБ.
Одружений. Дружина – Антонюк Анна Михайлівна, син – Даниїл (1993 р.н.), донька – Катерина (1997 р.н.)
Принцип, яким керується служитель у духовному житті – «Справжнє служіння починається тоді, коли ми не помічені, але через нас діє Господь. Справжні Божі результати часто не привертають уваги людей, але їх приймають небеса».
Життєве кредо – «Йому належить рости, мені ж – умалятися!» (Євангеліє від Івана 3:30).
Кондор Володимир Васильович, виконавчий секретар ВСЦ ЄХБ
Володимир Кондор народився 13 вересня 1976 року в с. Неліпино Закарпатської області у сім’ї євангельських християн-баптистів. Прикладом у служінні Богові для нього завжди були рідні, особливо батьки.
Володимир покаявся і прийняв святе по вірі водне хрещення у 1993 році.
Освіта
По закінченню школи у 1991 році вступив до Берегівського професійного ліцею сфери послуг. Згодом через два роки вступив до механіко-технологічного технікуму, де здобув професію механіка.
У 1999 році вступив до Прикарпатського державного університету ім. В. Стефаника і здобув спеціальність «Практична психологія».
У 2014 році закінчив магістерську програму у Дрогобицькому державному педагогічному університеті і здобув ступінь «Магістр психології».
Теологічна освіта
З 1996 року навчався у Боннській біблійній школі (Німеччина), яка мала філію на базі місії «Вістка миру» у Трускавці.
З 2000 року навчався в Одеській богословській семінарії на програмі «Проповідник церкви».
У 2005-2007 роках навчався на магістерській програмі Української баптистської теологічної семінарії та здобув ступінь «Магістр біблійних наук».
Служіння
З 2005 по 2014 роки працював в Українській баптистський теологічній семінарії на посаді академічного декана та проректора.
2007 року рукопокладений на пресвітерське служіння в церкві ЄХБ м. Борислав Львівської області, де звершував служіння першого пастора до 2017 року.
2014-2018 звершував служіння керівника комітету зовнішньої місії Союзу ЄХБ.
Продовжує пасторське служіння у церкві ЄХБ «Храм миру» м. Києва.
25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний виконавчим секретарем у братстві.
Разом із дружиною Ольгою виховують двох неповнолітніх дітей.
Бандура Ігор Олексійович, заступник голови ВСЦ ЄХБ
Ігор Бандура народився 3 листопада 1970 року в м. Тернополі.
Основи християнського життя були закладені батьками, які посвятили своє життя служінню Богу. У 17-літньому віці прийняв святе водне хрещення. У 1999 році закінчив Тернопільське музичне училище.
Служив благовісником і брав участь у заснуванні нових церков. У 1997 році закінчив Одеську богословську семінарію (ОБС) і був рукопокладений на пасторське служіння в Одеській церкві ЄХБ «Благодать». Після трьох років служіння в якості заступника пастора В.Ю. Логвіненка, 28 травня 2000 року був обраний церквою на служіння першого пастора. Продовжує навчання у Північній Ірландії та викладає Пасторське богослов’я в ОБС. Керує місією «Благодать», головним служінням якої є праця на благо дітям-сиротам. 28 травня рішенням 26-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ по зовнішній місії. 13 червня 2014 року рішенням 27-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний першим заступником голови ВСЦ ЄХБ. 25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ.
Одружений, має двох синів та двох дочок.
Вечерківський Роман Борисович, заступник голови ВСЦ ЄХБ
Роман Вечерківський народився 29 травня 1973 року у місті Маріуполь Донецької області. Покаявся 25 грудня 1989 року і 1990-го прийняв святе по вірі водне хрещення.
Відразу після одруження, у 1993 році, разом із дружиною поїхав навчатися до Біблійної школи у м. Краснодар.
У 1995 році захистив ступінь магістра богослов’я у християнському університеті «Логос» м. Санкт-Петербург.
У 1996 році звершував місіонерське служіння та служіння з організації нових церков у Росії на Уралі. Також брав участь у створенні нової церкви у м. Перм. З 2000 року – керівник місіонерського відділу Пермської області.
З 2006 по 2014 роки виконував служіння старшого пресвітера церков Російського Союзу ЄХБ в Пермському краї. У цей час здобув освіту в Московській богословській семінарії і захистив ступінь магістра служіння.
З 2010 року розпочав групи і особисте вивчення Біблії з чоловіками, став організатором семінарів «Нове життя» для чоловіків, які шукають Бога. Також звершував служіння у пасторському відділі Російського Союзу ЄХБ з підготовки служителів і організації та проведення регіональних пасторських конференцій.
Коли на Сході України у 2014 році почалися військові дії, Роман Вечерківський повернувся до Маріуполя на запрошення братів у рідну церкву. До сьогодні звершує служіння першого пастора Центральної церкви м. Маріуполя та продовжує проводити особисте вивчення Біблії з невіруючими чоловіками.
2019-го року обраний першим заступником обласного старшого пресвітера на Донеччині.
25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ.
Разом із дружиною Ларисою виховує трьох дітей – Данила, Юліана та Карину.
Фурта Василь Миколайович, заступник голови ВСЦ ЄХБ
Василь Фурта народився у сім’ї вчителів 23 січня 1977 року в с. Княжики на Черкащині.
Освіта вища педагогічна: Уманський державний педагогічний університет ім. П.Г. Тичини, який закінчив у 1998 році. Після чого працював з 1998 по 2013 роки вчителем фізкультури у своїй рідній школі.
Навернувся до Бога у 1997 році та став частиною команди Бузівської церкви ЄХБ у служінні благовістя та утворення нових церков. Паралельно із роботою і служінням здобував духовну освіту та навчався формуванню навичок практичного служіння за програмою ВЕЕ. На базі цієї програми у 2004 році захистив диплом «бакалавр служіння» у Київській богословській семінарії.
Рукопокладений на служіння пресвітера у 2002 році в одній із новоутворених дочірніх церков у с. Зюбриха.
Із 2007 по 2009 роки – адміністратор Біблійного інституту та помічник відповідального за комітет біблійної освіти при Черкаському ООЦ ЄХБ.
2000-2008 роки – звершує служіння місіонера від місії Слов’янське євангельське товариство, яка діє при ВСЦ ЄХБ. З 2009 по 2014 рік –координатор лідерської програми підвищення кваліфікації місіонерського служіння пасторів-місіонерів місії СЄТ.
2011-2014 у складі пасторського комітету при ВСЦ ЄХБ пройшов міжнародну програму формування лідерів методом наставництва.
2012-2014 рік – перший заступник голови Черкаського ООЦ ЄХБ.
2014-2019 – старший пресвітер по Черкаській області.
У 2018 році закінчив спільну програму Кременчуцької євангельської семінарії і Таврійського християнського інституту, магістр християнського керівництва.
25 травня 2019 року рішенням 28 З’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ.
У шлюбі з 1998 року, із дружиною Аллою виховують чотирьох дочок і сина.
Один із ключових духовних принципів: Найперший пріоритет в особистому житті і служінні – це останнє доручення Христа.
Мороз Сергій Вікторович, заступник голови ВСЦ ЄХБ з 13 червня 2014 р. по 23 квітня 2023 р.
Сергій Мороз народився 7 травня 1957 року в містечку Лисичанську Луганської області. Там і навчався, увірував, прийняв водне хрещення та одружився.
З дитинства чув про Бога від батьків, віруючих євангельських християн-баптистів. Свідомо покаявся, звернувшись у молитві до Бога 24 лютого 1971 року. У ті роки на титульній сторінці блокнота для віршів написав: «Тебе трудиться, – вот мое желанье, Тебя прославить, – в этом жизнь моя».
У 1975 році з відзнакою закінчив гірничий технікум, вступив на навчання до інституту.
Одружений. Дружина – Мороз Любов Степанівна. Мають четверо дітей: троє синів і доньку. Сім’ї дітей теж є віруючими і служать Богові.
У 1991 р. був рукопокладений на дияконське служіння у Лисичанській церкві ЄХБ, а у 1992р. – на пасторське.
У 1995 р. повністю присвятив себе духовній праці: пасторському служінню та служінню із заснування нових церков. Перейшов на пасторське служіння в новостворену церкву “Благодать” м. Лисичанська. Незабаром долучився до команди місії “Духовне відродження Донбасу” в якості викладача, а з 1999 року – в якості директора місії. За час роботи місії учасники програми «Проект-250» у Луганській і Донецькій областях відкрили близько двох десятків нових церков.
У 2004р. здобув вищу духовну освіту, отримавши ступінь магістра. 2008 року був обраний на служіння старшого пресвітера церков ЄХБ Луганської області.
13 червня 2014 року рішенням 27-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ. 25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ.
Бажає наслідувати словам апостола Павла: «…Я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої» (Дії Ап. 20:24).
Микола Романюк, помічник голови ВСЦ ЄХБ
24 червня 1973 року народився у місті Борислав, що на Львівщині. Після завершення середньої школи навчався у Дрогобицькому педагогічному інституті та Одеському державному університеті; за фахом викладач німецької мови та літератури.
Навчаючись в інституті, активно займався духовним просвітництвом, викладаючи уроки Біблії у загальноосвітній школі та ліцеї. У цей же час відчув покликання до духовної праці і богословської освіти.
З 1993 по 1997 рік вивчав богослов’я в Одеській богословській семінарії, після завершення якої був запрошений у новостворений Інститут підготовки церковних служителів в Ірпені.
Одразу приєднався до щойно створеної громади Ірпінської біблійної церкви. Звершував служіння диякона та проповідника і в 2002 році був рукопокладений на служіння пастора-учителя.
Тривалий час поєднував церковне служіння та викладання, а згодом і керівництво в Інституті підготовки церковних служителів.
Влітку 2009 року був обраний старшим пастором Ірпінської біблійної церкви. До особистих пріоритетів відносить допомогу віруючим людям і служителям досягати зрілості і успішного служіння у Царстві Божім.
На запрошення декількох семінарій викладає церковну історію та розвиток церковного служіння і духовного життя, є промовцем на лідерських та пасторських конференціях і семінарах.
25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний помічником голови.
Разом із дружиною Тетяною виховує синів Івана і Марка та доньку Дарину.
Улюбленим відпочинком вважає спілкування з друзями, читання та подорожі.
Значущий текст Писання: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістки 4:23).
Володимир Омельчук, помічник голови ВСЦ ЄХБ
Володимир Омельчук народився 30 березня 1973 року у місті Рівне. По завершенню 11 класів працював кравцем і займався цим ремеслом до 30 років. Спочатку працював в ательє, а потім у власній майстерні.
У1997 році покаявся і почав активно працювати у церковному служінні. Звершував служіння лідера молодіжного клубу, а також вступив на навчання у Київську богословську семінарію.
У 2002 році разом із друзями брав участь у відкритті рівненської церкви «Благодать», де служив пастором до березня 2003 року.
У травні 2003 року сім’я переїхала у Київ для організації нової церкви. 16 листопада 2003 року в районі Троєщина м. Києва утворилася нова церква «Благодать».
У 2004 році закінчив Київську богословську семінарію. До жовтня 2019 року звершував служіння пастора у київській церкві «Храм Миру». На сьогодні розпочав нову церкву «Благодать» у м. Ірпінь.
25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний помічником голови. Разом із дружиною Оксаною виховують четверо дітей.
Сергій Сизоненко, помічник голови ВСЦ ЄХБ
Сергій Сизоненко народився 14 липня 1972 року у м. Бердянськ Запорізької області. Покаявся у 1984 році та прийняв святе водне хрещення по вірі у 1990 році.
З 1994 року навчався у Запорізькому біблійному коледжі.
Після закінчення продовжив навчання на магістерській програмі у Колумбійському міжнародному університеті, США та Міжнародній баптистській теологічній семінарії, Чехія.
Звершував служіння керівника молоді та керівника малих груп з вивчення Біблії.
З 1998 по 2010 роки – викладач гомілетики, герменевтики, бібліології, історії церкви, історії євангельського руху в Україні у Запорізькому біблійному коледжі та семінарії.
У цей період разом із пастором Віктором Дригою розпочав біблійне навчання для людей, які зацікавились Євангелієм під час євангелізації за участю Віктора Гама. Згодом, на базі цієї групи була заснована нова церква в центральній частині м. Запоріжжя. 2001 року у цій церкві Сергій Сизоненко був рукопокладений на дияконське служіння, а 2005-го – на пасторське.
У 2010 році переїхав до м. Дніпра, де був обраний на служіння першого пресвітера Центральної церкви ЄХБ, яке звершує до сьогодні.
Упродовж дев’яти років був першим заступником голови ООЦ ЄХБ у Дніпропетровській області.
25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний помічником голови Союзу.
Мета життя – увійти до Божого Царства в оточені значної кількості людей, які завдяки милості Божій, через життя і служіння брата Сергія пізнали Бога і вірно служили Йому.
Біблійний текст, яким брат керується у пасторському служінні: «І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків» (Євр. 10:24).
Володимир Шемчишин, помічник голови ВСЦ ЄХБ
Володимир Шемчишин народився 2 січня 1952 року на Вінничині. Розпочав служіння у 1969 році проповідником у Другій одеській церкві ЄХБ. 1973-1983 роки – керівник молоді Другої одеської церкви. 1983-1986 роки – звершує місіонерське служіння в Якутську, Росія. 1986-2006 роки – пастор Іллічівської церкви ЄХБ. 1994-2000 роки – голова Одеського обласного об’єднання церков. 1998-2006 роки – відповідальний за ВСЦ ЄХБ південного регіону України.
З 1999 року по 2014 рік – президент Одеської богословської семінарії. 2006-2010 роки – Перший заступник ВСЦ ЄХБ. 2010 по 2014 рік – заступник ВСЦ ЄХБ. Одружений. Дружина – Шемчишина Таїсія Анатоліївна, донька Ольга (1978 р.н.), син Вадим (1981 р.н.), син Віталій (1985 р.н.)
13 червня 2014 року рішенням 27-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ. 25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний помічником голови.