Головне – навчити головного
Духовне напучення дітей (Повт. Зак. 6:1-19)
Спорудження будинку починається не з інструментів, не з будівельних матеріалів чи будівельників, а з проекту. Виховання також передусім передбачає вивчення проекту. Багато хто пропонує його варіанти, однак лише в Біблії можна знайти проект, що витримав найсерйознішу перевірку. Перевірку часом. Вивчення цього проекту допоможе відповісти на три головні питання: ХТО відповідальний за вирішення виховних завдань, КУДИ має бути спрямоване виховання і ЯК виховувати?
Чому виховання дітей – стратегічне завдання
- Проблема дітей у неблагополучному світі
Понад 91 млн дітей у віці до п᾽яти років страждає від регулярного виснажливого голоду. 134 млн дітей не мають доступу до школи й освіти взагалі. 246 млн дітей працюють, з них 171 млн залучений до найгірших форм дитячої праці. Понад 30% дітей змушені жити в одній кімнаті з більш ніж п’ятьма співмешканцями. Понад 500 млн дітей не мають у домі ванної кімнати і туалету. Більш ніж 37% (674 млн) дітей у всьому світі живуть в умовах абсолютної бідності.
- Проблема дітей у «благополучному» світі
Відсутність батьківського піклування, виховання, захисту. Руйнівна дія дорослих проблем (розлучення, сексуальність, аборти). Домінування віртуального світу над реальним (глобальний медіа-вплив). Наркотики, алкоголь, насильство…
- Державні структури, нехристиянські організації прагнуть впливати на дітей Вбивство немовлят (фараон у Єгипті, Ірод в Іудеї). Виховання перспективних чиновників із бранців (стратегія Навуходоносора). Гітлер᾽югенд у фашистській Німеччині. Піонери в СРСР. Вплив радикальної ісламської ідеології на дітей. Приміром, моджахеди в підручнику з математики наводять для хлопчиків такі завдання: «У маленького Омара є калашников із трьома магазинами. У кожному з них по 20 патронів. Він використав 2/3 патронів і вбив шістдесят невірних. Скільки невірних Омар убив кожною кулею?» Зміст навчальних програм у школі відображає безбожну філософію (теорія еволюції, гендерне виховання).
- Дитинство – стратегічний час для виховання
Роки дитинства – це час формування. Наш мозок на 90% формується до трьох із половиною років, і основи майбутньої дорослої особистості закладаються до шести років. Ось чому єзуїти говорили: «Дайте нам дитину, якій ще не виповнилося семи років, і ми виховаємо вам людину». Приповісті 22:6 – «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї».
Совість дитини формується у віці від трьох до шести років. Завдяки розвитку здатності розуміти абстрактні концепції, дитина може осягнути такі поняття, як Бог, небеса, вічність, гріх, прощення, при вступі до школи. У міру розвитку дітей у шкільному віці вони доповнюють здатність розуміти абстрактні концепції умінням синтезувати інформацію, поєднуючи багато складних ідей і роблячи з них певні висновки. Наявність цих здібностей свідчить про можливість дітей схоплювати принципи, що стосуються віри.
- Проблема дітей у сучасній протестантській церкві
Мій дім – моя фортеця? В’язниця? Театр? На жаль, непоодинокі випадки невдалого виховання у сім’ї, наприклад, сім’я Козлових у США (у 2009 році американський суд забрав в українських батьків сімох дітей, звинувативши їх у жорстокому поводженні з ними. – Прим. ред.).
У що ж вірять діти з віруючих родин (ДВР)? Вірування дітей часто далекі від біблійних. Ось статистичні дані про віру підлітків із церков у США: 63% не вірять, що Христос – Син Божий; 58% вірять, що всі релігії однаково правильні; 51% не вірить, що Христос воскрес із мертвих; 65% не вірять, що існує диявол; 68% не вірять, що Святий Дух – реальна Особа.
Навіть якщо з віруваннями все гаразд, то часто ДВР ІНФОРМОВАНІ, але не ТРАНСФОРМОВАНІ. Їхні вчинки мало відрізняються від учинків не прилучених до церкви однолітків (двоєдушне життя в церкві і поза церквою). Під час одного дослідження на запитання «Чи можете ви вдарити того, хто образив вас?» 63% дітей віруючих батьків відповіли «так», невіруючих – 67%. На запитання «Чи обманюєте ви батьків?» 93% дітей віруючих батьків відповіли «так», невіруючих – 93%. На запитання «Чи списували на контрольній роботі?» 74% дітей віруючих батьків відповіли «так», невіруючих –76%.
Якщо розглянути деякі біблійні історії, то можна побачити, що проблема виховання завжди була актуальною. Досить згадати Адама, Єву та їхнього сина Каїна, Ноя та його сина Хама, Ісаака і його сина Ісава, Якова і братів Йосипа, Ілія та його синів Хофні та Пінхаса, дітей Самуїла, Давида і його синів Амнона, Авесалома, Соломона.
Що значить «не дратувати»?
Дратувати означає «провокувати до гніву», бути причиною розладу, постійного роздратування, зневіри. Це означає ставитися до дітей або впливати на них так, унаслідок чого вони стають гнівливими, гіркими в серці й у всіх діях. Це аж ніяк не означає зробити їх щасливими, особливо в Бозі.
Як батьки можуть дратувати своїх дітей? Особистим прикладом роздратування, гніву. Відсутністю єдності і гармонії в родині. Надмірним захистом дітей. Вседозволеністю, потуранням кожному бажанню («дитиноцентризм»). Фаворитизмом, перевагою одного над іншим. Нереальними цілями. Пригніченням дитячої допитливості, творчості. Зневагою дітей. Неповагою до дітей як особистостей. Суворістю, упередженим ставленням.
Настанови (спілкування)
Благочестиві діти ростуть у благочестивих батьків. Існують звичні (неправильні) уявлення про відповідальних за виховання, зокрема: суспільство (у разі невдачі – «поганий вплив вулиці»); дитячий садок, школа, в тому числі – християнська (вчителі, директор); спортивна група (тренер); церква (пастор, недільна школа); психологи, експерти; бабусі та дідусі; няні (водії, які відвозять дітей до школи); телевізор, комп’ютер; старші брати і/або сестри; тільки мама.
Ось чому, перш ніж дати доручення щодо напучення дітей, Бог звертається до БАТЬКІВ і закликає їх пізнавати Бога (Повт. Зак. 6:1), відчувати Бога – відчувати перед Ним страх-повагу і любов-захоплення (Повт. Зак. 6:2,5), слухатися Бога, у тому числі активно виховуючи дітей (див. Повт. Зак. 6: «виконувати», «пильнувати», «пильно навчати», «говорити»).
Дорослі члени громади повинні зробити всі три кроки (див. вище) і стати, таким чином, прикладом для дітей (не просто пам’ятником, статуєю, але тренерами, натхненниками). На жаль, цього не відбувається з таких причин:
– Це – не для мене, а для пасторів, служителів і вчителів НШ.
– Змінюватися страшно і важко!
– Немає часу зайнятися змінами в собі!
– Я «застряг» у сімейному конфлікті.
– Мої діти не поважають мене чи заважають мені!
– Головне – дотриматися церковної традиції.
– Діти сядуть мені на шию, якщо я визнаю свою недосконалість і почну змінюватися.
Настанови є ефективними, якщо використані всі можливості. Батькам необхідно бути з дітьми і не намагатися перекласти, скинути з себе турботу про них. У школі діти практично 40 годин на тиждень, у церкві – дві години, перед телевізором чи в інтернеті – від 8 до 30 годин. І лише півгодини батьки перебувають безпосередньо з дітьми, включаючи всі розмови і їхні прохання. Голлівуд явно випереджає нас за ступенем впливу на душі наших дітей.
Істина – у центрі спілкування
«Пильно навчиш» означає загостриш, постійно повторюватимеш, нагадуватимеш, пронизуватимеш, тобто формуватимеш в дітей не просто ЗНАННЯ, а ПЕРЕКОНАННЯ; це не ІНФОРМУВАННЯ, а ТРАНСФОРМУВАННЯ. Регулярність, або постійність, – це щоранку і щовечора читати Біблію, молитися разом. Щоб істина перебувала в центрі спілкування, варто використовувати будь-яку обстановку: вдома, в дорозі, в церкві, на відпочинку. Ми вчимо їх трудитися, допомагати батькам. Вчимо керувати своїми бажаннями, дружити з однокласниками, вчитися в школі. Вчимо вирішувати конфлікти, спостерігати за творінням. Вчимо бути вдячними, розпоряджатися грошима, стежити за своєю мовою. Вчимо розуміти своє серце.
Використовуйте різні методи навчання (словесний, наочний, практичний). Статистика показує, що при навчанні ми запам’ятовуємо 10% від того, що чуємо; 50% – від того, що чуємо і бачимо; 70% – від того, що чуємо, бачимо і говоримо; 90% – від того, що чуємо, бачимо, говоримо і робимо.
Якщо ми очікуємо від дітей застосування Божої істини в житті, ми повинні допомогти їм запам’ятати цю істину. Залучення дітей до процесу навчання допоможе їм краще її запам’ятовувати. Спільне читання та обговорення книг (Біблія, християнські розповіді, біографії великих людей, катехізис). Наприклад, п᾽ять сторінок у день – 7 книг по 250 сторінок на рік. Спільний перегляд та обговорення фільмів. Спільне служіння (відвідування хворих, надання допомоги).
Головне – навчити головного
Школа вчить теорії еволюції, природного добору, про те, що виживають найсильніші… Наше завдання – навчити дітей заповіді «Люби свого ближнього»… Ця любов до ближнього – заповідь Бога, і виконати її можуть лише ті, хто любить Самого Бога і визнає Його авторитет як найвищий. Навчіть дітей цінувати Бога і насолоджуватися Ним більше, ніж матеріальними благами, які Він дає (Повт. Зак. 6:10-19).
У Вестмінстерському катехізисі (богослов’я протестантської реформації, XVI-XVII століття. – Прим. ред.) перше запитання звучить так: «Що є головним і найвищим призначенням людини?» Відповідь: «Головним і найвищим призначенням людини є прославлення Бога і вічна в Ньому радість».
Олександр В’ялов