3 березня − Всеукраїнський день молитви сестер
«Віра − нетлінна спадщина для наступного покоління» − цьогорічна тема Всеукраїнського дня молитви сестер, який запланований на 3 березня.
Ми живемо в бурхливому вирі подій, зустрічей, клопотів, справ, хвороб, війн, страждань… Все швидко проходить, ми метушимося, поспішаємо, переживаємо, сумуємо. Не встигаємо зробити усього запланованого, не встигаємо відпочити, не встигаємо порадіти, не встигаємо зупинитися: зупинитися і подумати. У нас немає часу на спілкування зі своєю сім’єю, часу на дітей, батьків, друзів… Нас оточує несправедливість, корупція, обман, страждання, природні катаклізми, стихійні лиха… І люди ставлять запитання: «А де ж Бог?»
З іншого боку: коли є можливість вільно працювати, вчитися, здобувати престижну високооплачувану професію, досягати кар’єри, бути незалежним, люди починають покладатися на себе або ж на інших впливових людей. І знову запитання: «А де тут місце для Бога? Ми самі всього цього досягли!»
Ми здатні швидко забувати про Володяря Всесвіту і свого Господа. Ми забуваємо, кому ми зобов’язані і кому повинні дякувати за те, що ми маємо. Коли ми не звертаємося до Бога − молитва стає не потрібною. Молячись Богові за звичкою, наші молитви не наповнені вірою.
Одного разу Христос сказав: «Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (Лук. 18: 8)
- Як же таке може статися?
- Як ми можемо її зберегти?
- Чи передається віра у спадок?
- Як віра може досягти майбутні покоління?
Саме сьогодні Бог закликає нас зупинитися. Сьогодні час перевірити себе, свою віру. Сьогодні прекрасна можливість зібратися і разом помолитися про себе, про своїх дітей, про своїх близьких, про майбутнє покоління в наших церквах, про нашу країну. І поміркувати про те, що значить вірити?
З любов’ю і молитвою
Анна Дорошенко,
керівник комітету
жіночого служіння ВСЦ ЄХБ
Віра − нетлінна спадщина для майбутнього покоління
«Якір потрібен для корабля під час бурі;
віра потрібна людині під час лиха.
Яке велике благо − віра! Вона рятує нас і тоді,
коли ми приходимо в безвихідне становище, коли нам загрожує
смерть, коли наші обставини відчайдушні»
Іоанн Златоуст
У цьому стрімкому круговороті ми повинні усвідомлювати небезпеку матеріалізму. Ми настільки зайняті земними, тимчасовими, поверхневими речами, що забуваємо про цінності, передані нам попереднім поколінням, не дбаємо про те, щоб передати їх наступному поколінню. Що з нами відбувається? До якої категорії людей ми належимо? Хто нам вказав на Бога? Хто нам передав приклад щирої віри в Живого Бога? Яким прикладом ми є для покоління, що йде за нами? Чи можемо ми їм сказати: «Дивіться на віру нашу»? Чи бачать нашу віру ті, хто слідує за нами, ті, хто нас оточує?
Біблійний урок
Тимофій − приклад наслідування нелицемірної віри
«Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась» (2 Тим.1: 5).
Коли Апостол Павло відвідав Лістру і проповідував там, під впливом його проповіді увірував молодий юнак Тимофій. «І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім’я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен. Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та Іконії. Павло захотів його взяти з собою, − і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен» (Дії 16: 1-3). Так Павло познайомився з Тимофієм і його сім’єю. Павло полюбив цього юнака, як рідного сина, і завжди зупинявся в його будинку, коли бував у цьому місті. Тимофій жив з матір’ю Евнікією і бабусею Лоідою. Примітка: Евнікія (з грец.) − «переможна». Хоча батько Тимофія був грек, хлопчика з самого раннього дитинства знайомили зі Святим Письмом євреїв. З такою сім’єю важко розлучатися навіть в дорослому віці. Ми дуже мало знаємо про цих простих, самовідданих жінок. Послання Апостола Павла дуже скупо нам описує їх. Але є одна сильна характеристика цих двох жінок їхня НЕЛІЦЕМІРНА ВІРА. У чому вона виявлялася? Вона була відома оточуючим, вона впливала на формування їхнього сина і внука Тимофія. Його виховували жінки, які всім серцем любили Бога і один одного. Вони були тими, хто посіяв в розум і серце Тимофія нелицемірну віру в Бога, виростили любов до Писання, розвинули чуйний характер, (як описує його сам Павло в Фил. 2: 19-22. Тимофій бачив, що вони докладали всіх зусиль жити так, як навчили його. Саме на цю віру Тимофія і звернув увагу Апостол.
«Павло захотів його взяти з собою» (вірш 3) З цього часу Тимофій став незамінним співробітником і вірним помічником Павла. Ми зустрічаємо Тимофія в Филипах, Афінах, Ефесі, Римі. Потім він керував церквою в Ефесі.
Чи справді Евнікія і Лоіда так сильно вплинули на Тимофія? Можливо тільки перебування в спілкуванні з Павлом мало для Тимофія такий колосальний внесок в його духовне зростання, у його тверде слідування і служіння Господу? Але ж ні! Павло сам, звертаючись до Тимофія, нагадує йому, щоб він знав і пам’ятав чого і ким він навчений.
«А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тим. 3: 14-15).
Підкреслив Павло і те, що Тимофій знав Писання з дитинства, «що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса».
Не минає безслідно те, що закладено в дітях, в «духовних дітях» з самого початку. Те що Евнікії і Лоіді вдалося навчити Тимофія і прищепити йому любов до Писання свідчить про те, що це було їхнім життям, їхньою любов’ю, змістом. Тому для Тимофія було не складно відгукнутися на заклик до спасіння. Він вірив з дитинства в Бога, в Якого вірили його мама і бабуся. І він повірив в Ісуса Христа, як у свого Спасителя − Месію!
Для матері Тимофія Святе Письмо було сутністю її життя, радістю і натхненням її серця. І до Слова Божого потрібно докласти ще щось, щоб виховання було успішним. Це – молитва. Виховувати дітей − нелегка справа. Тут потрібно багато мудрості і, щоб її отримати, потрібно багато посилених молитов. Евнікія і Лоіда підносили маленького Тимофія до трону Всевишнього в сердечних молитвах. (Е. Модерзон).
Нам треба розуміти, що віра Евнікії не дала спасіння Тимофію, але вона змогла прищепити йому свою віру.
Евнікія − приклад для жінок наших днів, як жити нелицемірною вірою і передати її дітям, доклавши всіх зусиль, не дивлячись ні на сімейний контекст, ні на суспільство, плекати служителів для Царства Божого.
Ким би ви не були − мамою, бабусею, вчителькою, лідером малої групи, наставницею − просіть Бога допомогти вам бути прикладом, який приведе ввірених вам ДІТЕЙ до нелицемірної віри в Живого Бога.
Як же можна побачити віру іншої людини, або як можна проявити свою віру? Може віра − це щось особисте і таємне?
Петро в своєму Другому посланні пише: «Тому докладіть до цього всю пильність, і
покажіть у вашій вірі
- чесноту, а в чесноті
- пізнання, в пізнанні
- стримання, у стриманні
- терпеливість, у терпеливості
- благочестя, а в благочесті
- братерство, а в братерстві
- любов.
Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 Пет.1: 5-8).
Проаналізуймо наше життя, − яка наша віра? Нехай Дух Святий покаже кожній з нас, чи є в нашій вірі ці якості, і допоможе нам так жити, щоб ті, хто нас оточує, захотіли б переймати нашу віру, як написано:
Євр.13: 7 «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру».
Жива віра робить нас спадкоємцями благодатної вічності!
«Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини − своїм дітям, а їхні сини − поколінню наступному…» (Йоіл. 1:3)
Пропозиції:
- Пропонуємо поділитися свідченнями Божого керівництва у вашому житті, коли лише віра в Бога вела вас у певних обставинах.
- Згадайте, хто показав приклад живої і нелицемірної віри у вашому житті.
- Подумайте, який слід і приклад ви залишаєте для майбутнього покоління.
ЩО ЗНАЧИТЬ ВІРИТИ? Вірить так, щоб міг колись сказати:«Навіть, якщо Бог і не зцілить, Якщо навіть закують за грати,Хліба не дадуть, води попить,Якщо всі маєтки пограбують, Заберуть із рук грудне дитя,Хай мене до смерті закатують,Вірю Богу, в Нім моє життя!»
Молитовний бюлетень сестер:
- Молитва за керівників ВСЦ ЄХБ і за їхні сім’ї:
За голову Союзу ЄХБ Валерія Антонюка, його заступників: Ігоря Бандуру, В’ячеслава Нестерука, Василя Олійника, Володимира Шимчишина та Сергія Мороза.
- Молитовні потреби Всеукраїнського союзу церков ЄХБ:
- Про єдність, мир і любов в церквах.
- Про прагнення християн жити в чистоті і святості, відображаючи образ Ісуса Христа у своєму житті.
- Про збереження чистого євангельського вчення.
- Про духовне оновлення християн, про посвячене життя для Бога.
- Про посвячення Богу часу, талантів, засобів.
- Про зміцнення християнських сімей, про нашу молодь, підлітків і дітей.
Про місіонерів України, які працюють в інших країнах світу.
- Про викладання та вивчення Слова Божого в загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах, військових частинах, в’язницях.
- Про пасторські конференції і семінари Всеукраїнського союзу ЄХБ.
- Про проведення Всеукраїнського молодіжного фестивалю 13-18 серпня 2018 року.
- Молитва за Україну:
- Про Президента та уряд України; щоб вони мали страх Божий і мудрість в управлінні країною.
- За мир і припинення бойових дій в Донецькій і Луганській областях.
- Про благовістя в лікарнях, шпиталях.
- Про капеланське служіння.
- Про надання всебічної допомоги мирному населенню в зоні АТО.
- Про духовне зміцнення, мудрість, вірність і Божий захист віруючих, які перебувають в зоні конфлікту.
- Про покаяння і спасіння народу України.
- Молитва про жіноче служіння:
- Про мудрість, бачення та духовної сили комітету жіночого служіння ВСЦ ЄХБ.
- Про сестер, відповідальних за жіноче служіння в областях і церквах.
- Про єдність у служінні сестер.
- Про служіння вдовам.
- Про навчання сестер в групах, про створення нових груп для навчання невіруючих жінок.
- Про організацію та проведення конференцій, семінарів, літніх таборів для сестер і засоби для їх проведення.
- Про жертовність в матеріальному служінні сестер на діло Боже.
- Про проведення навчальної конференції для лідерів ХОЖ України в Умані Черкаської області 7-9 березня 2018 року.
- Про проведення Всеукраїнської жіночої конференції 28 квітня 2018 року.
Дорогі сестри! Зібрані добровільні пожертвування передайте вашій відповідальній сестрі в області або в канцелярію ВСЦ ЄХБ з позначкою: «Жіноче служіння. Всеукраїнський День молитви»